Relationships in society meet different social needs, for example, belonging to a social group (friends, neighbours) is needed to ensure a sense of social integration, and attachment (for example, in a romantic couple) is needed to meet the need for emotional intimacy. One of the important tasks of late adolescence is to establish an intimate relationship with a romantic partner.
It is known that an important predictor of partner choice is the early experience of attachment to parents. The system of attachment is a critical component in human relations. This experience will affect a personality and interpersonal relationships in the later stages of ontogenesis.
The article presents a literature review, both theoretical and empirical studies, of the links between attachment to a romantic partner and features of relationships with parents. The dependence of the quality of attachment to a romantic partner with the quality of attachment to parents was determined. The quality of attachment to parents correlates with the image of them and their attitude to sons and daughters. Features of attachment to a romantic partner are associated with the images of both the parents and the partner. Without a reliable attachment base, the processing of emotionally charged conflicts from the past between partners is almost impossible, without this base activated fears and anxieties often become unbearable for the couple, a lot of resistance occurs.
The concept of transferring the style of attachment between generations proves that people who lack confidence in their parents, as adults, have difficulties in establishing stable romantic relationships and empathic response to the needs of their children. Therefore, studying the factors and mechanisms of the attachment system development in adolescence with possible further psychotherapeutic influence is of particular importance for psychology in general, and medical psychology in particular.
Відносини в соціумі задовольняють різні соціальні потреби, наприклад, приналежність до соціальної групи (коло друзів, об'єднання сусідів) потрібна для забезпечення відчуття соціальної інтегрованості, а прив’язаність (наприклад, у романтичній парі) необхідна для задоволення потреби в емоційній близькості. Однією з важливих задач пізнього юнацького віку є встановлення глибоких відносин з романтичним партнером.
Відомо, що важливою детермінантою вибору партнера є ранній досвід прихильності до батьків. Формування системи прихильності є критичним компонентом в людських відносинах. Цей досвід впливатиме на особистість людини і її міжособистісні відносини на наступних стадіях онтогенезу.
У статті представлений літературний огляд теоретичних та емпіричних досліджень взаємозв’язку прив'язаності до романтичного партнера юнаків з різними особливостями взаємин з батьками. Виявлено залежність якості прихильності романтичних партнерів один до одного з якістю прив'язаності до батька і матері. Якість прив'язаності до батьків корелює з особливостями уявлень про них і їх ставленням до дівчат і юнаків. Особливості прив'язаності до романтичного партнера пов’язані з образами і батьків і партнера. Без надійної бази відносин прихильності, опрацювання афективно навантажених конфліктів з минулого між партнерами майже неможливо, без цієї бази активовані страхи і тривоги часто стають нестерпними для пари, з'являється безліч захистів і опору.
Концепція передачі стилю прихильності між поколіннями передбачає, що люди, яким не вистачає довіри до своїх батьків, в дорослому віці матимуть труднощі у формуванні стійких романтичних зв’язків та чуйному реагуванні на потреби власних дітей, тож вивчення факторів і механізмів розвитку системи прив’язаності в юнацькому віці за для подальшої корекції має особливе значення для психології в цілому, та медичної психології зокрема.
Однією з важливих задач пізнього юнацького віку є реалізація соціальних потреб, зокрема, потреби в спілкуванні, встановленні глибоких, зрілих відносин з однолітками обох статей [
Цей період життя юнаки стикаються з новими складнощами та викликами: самовизначення власної ідентичності, розвиток самооцінки, набуття все більшої незалежності та відповідальності [
Відомо, що важливою детермінантою вибору романтичного партнера є ранній досвід прив’язаності до батьків. Цей досвід впливатиме на особистість людини і її міжособистісні відносини на наступних стадіях онтогенезу [
У поняття прихильності входять почуття, очікування і стратегії поведінки, які людина вивчила з досвіду спілкування з батьками. Такий патерн в основному формується протягом першого року життя, і залишається відносно незмінним. Внутрішні репрезентації прихильності матері визначають її поведінку по відношенню до дитини. А в подальшому комбінація темпераменту і взаємодій з фігурами опіки веде до інтерналізації сприйнятих взаємодій, обумовлює звичні типи поведінки і стає основою рис характеру і ідентичності дитини. Так зовнішня реальність формує внутрішню. У дослідженнях М. Ейнсворт були виділені три основні типи прив’язаності дитини до матері - надійний (безпечний), тривожно-амбівалентний і тривожно-уникаючий [
Проте, ранній досвід відносин у парі мати-дитя не завжди є таким, що задовольняє потреби дитини. Негативний ранній досвід формує в подальшому відчуття втрати зв’язків з найближчим оточенням, сприяє формуванню самотності, схильності до соціальної ізоляції та саморуйнівної поведінки [
У більш пізніх дослідженнях ряду психологів [
Інтерв'ю виявлення стилю прихильності для дорослих містить питання, в інтерв’ю респондента просять описати відносини з батьками в ранньому дитинстві, пригадати чи грали вони з власною дитиною, як проводили вихідні, що робили тоді, коли дитина погано себе почувала чи хворіла, або якщо траплялось якесь горе (смерть або хвороба близьких), як саме реагували батьки. Для аналізу також важливими є описи перших розлук, покарань або загроз від батьків. Респондента просять назвати п'ять прикметників які описують матір, батька, та проаналізувати, як ставлення батьків вплинули на формування особистості.
Ці питання ставлять на меті активізувати спогади на рівні репрезентації прихильності і отримати відповіді, що відтворюються в мові. Результати оцінюються під час інтерв'ю на основі лінгвістичного аналізу, головний критерій якого – когерентність, який відповідає наступним критеріям (якість, кількість, зрозуміла структура) [
Виділяють наступні типи прихильності в дорослих: надійна внутрішня репрезентація з високою схильністю до прихильності (free autonomous); ненадійно-уникаюча організація внутрішньої репрезентації зі зниженою схильністю до прихильності (dismissing); ненадійно-амбівалентна організація внутрішньої репрезентації із суперечливою схильністю до прихильності (enmeshed, preoccupied); ненадійна організація внутрішньої репрезентації з невирішеною травмою або втратою (unresolved trauma or loss) або дисфункціональна прихильність (внаслідок трансгенераційних механізмів передачі травми) [
Існує думка, що у дитини може сформуватись і закріпитись декілька внутрішніх робочих моделей прихильності, наприклад конфліктних відносин з матір'ю, і уникаючих з батьком. Концепція передачі стилю прихильності між поколіннями передбачає, що люди, яким не вистачає довіри до своїх батьків, в дорослому віці матимуть труднощі у формуванні стійких романтичних зв’язків та чуйному реагуванні на потреби власних дітей [
Дослідження, що найбільш вдало відповідало тематиці статті ставило декілька задач:
Виявити зв'язок між якістю прив’язаності до батька і матері та суб’єктивне сприйняття ставлення обох батьків до себе;
Визначити чи узгоджена якість прив’язаності юнаків і дівчат до батьків (батька та матері) з якістю прив’язаності до партнера;
З'ясувати зв’язок характеристик прив’язаності (уникання і занепокоєння) до романтичного партнера з особливостями уявлень про батьків [21].
У дослідженні взяли участь 34 юнаків і дівчат у віці 18-23 років, залучені в близькі стосунки з романтичним партнером, в тому числі подружні. Для визначення особливостей прив’язаності (показники «уникання» і «занепокоєння») застосовувалася методика «Опитувальник прив’язаності до близьких людей» Н.В. Сабельникової [
Кореляційний аналіз даних, отриманих за методикою «Підлітки про батьків» і «Опитувальник прив’язаності до близьких людей» виявив статистично значимий зв'язок якості прив'язаності зі сприйняттям юнаками і дівчатами ставлення батьків до них. Занепокоєння у відносинах прив’язаності з матір'ю виявилося негативно пов'язаним з послідовною реалізацією стратегії виховання з боку матері (r = -0,3; p <0,05), і з її ворожістю (r = -0,34; p <0,05) і позитивно пов'язаним з автономністю з її боку (r = 0,39; p <0,05). Чим більш непослідовні матері в своїх виховних аспектах, автономні і ворожі по відношенню до респондентів, тим більше занепокоєння респондентів в їх відносинах прив’язаності з матерями. Відносно прив’язаності до батька помічена протилежна особливість: чим менш автономним сприймається батько, тим більше занепокоєння щодо прив’язаності з ним (r = -0,33; p <0,05). Занепокоєння у відносинах з батьком також пов'язано з критикою з його боку (r = 0,34; p <0,05). Уникаюча прив’язаність до матері пов'язана з її підвищеною автономністю (r = 0,35; p <0,05).
Кореляційний аналіз результатів методики Т. Лірі і методики «Опитувальник прив’язаності до близьких людей» дозволив виявити зв'язок якості прив'язаності ще з деякими особливостями уявлень про батьків. Занепокоєння з приводу відносин прив’язаності до матері було пов'язано з цілим спектром суперечливих характеристик образу матері, зокрема з уявленням про неї як домінуючої (r = 0,38; p <0,05), авторитарної (r = 0,3; p <0 , 05) і альтруїстичної (r = 0,5; p <0,05), доброзичливої (r = 0,35; p <0,05) у взаєминах. Уникання в стосунках з батьком пов'язано з виразністю такої риси в його образі як домінування (r = 0,39; p <0,05).
Отримані результати кореляційного аналізу дозволяють стверджувати, що якість прив’язаності до романтичних партнерів узгоджується як з якістю прив’язаності до матері, так і з якістю прив’язаності до батька. Відзначений зв'язок уникання у відносинах прив’язаності з романтичним партнером зі схильністю уникати близьких стосунків і з батьком (r = 0,48; p <0,05), і з матір'ю (r = 0,60; p <0,05). Занепокоєння у відносинах прив’язаності до матері має позитивний взаємозв'язок з занепокоєнням щодо прив’язаності до романтичного партнера (r = 0,79; p <0,05).
Коли юнак чи дівчина шукає близьких стосунків, підсвідомо вони шукають людину, до якої можна було б відчувати глибоку прихильність, проте, при формуванні близькості активізується саме та система прихильності, яка сформувалась ще в ранньому дитинстві. Постає справедливе питання: чи зможе романтичний партнер запропонувати надійну прихильність? Партнери відчайдушно бажають, щоб інший в парі став для нього/неї «хорошим батьком/матір’ю», щоб позбутися «поганого дорослого» з минулого.
Репрезентація надійної прихильності може діяти як захисний фактор при психічних навантаженнях (можливість справлятися з розлукою і втратами). При ненадійній прихильності розставання зі значущими особами може сприйматися як серйозна небезпека, що призводить до нарцистичної люті і образи, а в якості психологічних захистів виникають фантазії про велич (я абсолютно незалежний від інших, чи навпаки - вони від мене залежать), якщо і ці захисти не спрацьовують, може виникати самопошкоджуюча поведінка, суїцидальні думки. Також, при ненадійному типі прихильності (амбівалентний) в несвідомих фантазіях, проявляються агресивні бажання, атаки на партнера, або на відносини (бажання їх розірвати).
Якість прив’язаності юнаків і дівчат до батьків пов'язана з особливостями ставлення батьків до них. Чим більш непослідовними (амбівалентними) в своїх виховних аспектах, автономними і ворожими по відношенню до респондентів сприймаються матері, тим вище занепокоєння респондентів (Рис. 1), [
Занепокоєння з приводу відносин прив’язаності з матір’ю виявилось пов’язаним з цілим спектром суперечливих характеристик образу матері (Рис. 1), зокрема з уявленням про неї як альтруїстичної і доброзичливої і, при цьому, домінуючої, авторитарної, що узгоджується з отриманими даними про непослідовність і недостатню передбачуваність (амбівалентність) матерів цих респондентів [
Уникання у відносинах з матір'ю пов'язано з її підвищеною автономністю (
Занепокоєння у відносинах прив’язаності з батьком пов'язане з критикою з його боку (
Слід зазначити, що якість прив’язаності до романтичних партнерів узгоджується як з якістю прив’язаності до матері, так і з якістю прив’язаності до батька. Виявлено зв'язок характеристик об'єкта романтичної прив’язаності з якістю прив’язаності до батьків. Так, уникання близьких стосунків з матір'ю пов'язано з вибором авторитарного романтичного партнера, уникання у відносинах прив’язаності з батьком - з вибором агресивного партнера (
Нез'ясованими в даному дослідженні лишаються питання чи є відмінності між юнаками та дівчатами в тому, як відносини з кожним з батьків впливають на якість їх прив’язаності до романтичного партнера і чи залежить цей зв'язок від структури батьківської сім'ї.
Встановлення глибоких і надійних відносин прив’язаності в юнацькому віці, безумовно, відіграє важливу роль в процесі самовизначення, побудови і успішної реалізації життєвих планів на наступних етапах онтогенезу. У зв'язку з цим вивчення факторів і механізмів розвитку системи прив’язаності в цьому віці має особливе значення. Для побудови гармонійних відносин важлива надійна та послідовна поведінка партнера, не слід зловживати розлукою, карати розривом емоційного зв’язку при сварках, варто навчитись емоційно та емпатійно відзеркалювати партнера.
Дитячо-батьківські відносини формують основу інтенсивних переживань, які роблять одну людину щасливою від близькості і любові до іншого. Ставши дорослими, ми знову переживаємо подібні інтенсивні почуття, коли закохуємося. Якщо в дитинстві нам не були доступні ці переживання, в дорослому житті ми з більшим побоюванням будемо вступати в романтичні любовні відносини, такі відносини не будуть неможливими, але можуть ставати більш складними та переповненими болісними переживаннями. Як згадувалось вище, у романтичних відносинах часто несвідомо оживають конфлікти раннього дитинства. Без надійної бази відносин прихильності, опрацювання афективно навантажених конфліктів з минулого між партнерами майже неможливо, без цієї бази активовані страхи і тривоги часто стають нестерпними для пари, з'являється безліч захистів і опору. У випадку коли емоційна близькість пов'язана лише з досягненнями, а поведінка завжди має подобатися комусь, відносини стають для людини лише засобом досягнення цієї мети. Але якщо емоції сприймаються як цінні індикатори, помічники в розумінні власного стану і стану іншої людини, виникають інші моделі поведінки, в яких враховуються почуття партнера, з мотивацією реагувати на них. Саме тому партнерам необхідно емпатичне слухання і чуйне реагування на потреби один одного в кожен конкретний момент.
Автори заявляють про відсутність будь-якого конфлікту інтересів.
The author declare that no competing interests exist.