Європейська міграційна криза є однією з найбільших проблем XXI століття. Вимушене переселення зачіпає мільйони людських життів, з обох сторін - одних змушує тікати, інших - надавати притулок і захист. В цілому, міграція визначається як географічне переміщення людей з одного місця в інше, але кожен приклад міграції унікальний, існують значні відмінності між добровільною і вимушеною міграцією.
В 2014 році у світі 1 з 122 людей був змушений покинути свій дім (близько 42 500 чоловік на день). З 2010 по 2014 рік дана цифра збільшилась в 4 рази. Поточне глобальне вимушене переселення досягло найбільших масштабів з часів Другої світової війни. Тільки за 2015 рік внаслідок переслідування, військових конфліктів, порушення прав людини, за підрахунками The United Nations High Commissioner for Refugees (UNHCR) в світі нараховувалось близько 60 мільйонів вимушених переселенців (59,5 млн. в 2014, 51,2 млн. в 2013 роках)
Етапи міграції | Фактори ризику психічних розладів на різних етапах міграції |
---|---|
Підготовка до міграції: переслідування, економічні труднощі, пошук ресурсів | Фізична шкода, небезпечні для життя умови, сепарація |
Фізичний процес міграції | «Біжи або помри» |
Пост-міграція: зіткнення з новим середовищем, культурою, влаштування побуту | Невизначеність, перебування в таборах, дискримінація, ворожість, зниження можливості соціальної інтеграції |
Дані мета-аналізу свідчать, що рівень психічних захворювань в два рази вищий серед біженців і тих, хто просить притулку, в порівнянні з тими, хто мігрував з економічних причин (40% до 21%)
Більшість людей, що зіткнулися з травматичними подіями (в тому числі, вимушене переселення) в соціально безпечній ситуації відновлюються самостійно (само-зцілення). Щоб ідентифікувати пацієнтів, які справді потребують допомоги, важливо пам'ятати, що симптоми посттравматичного стресу можуть варіювати і поєднуватися з іншою психічною і соматичною супутньою патологією. Травматичний досвід може призводити до розвитку специфічних фобій, розладів особистості, дисоціативних розладів
Не менш тривожним стало повідомлення, що ризик розвитку шизофренії та інших не-афективних психозів серед біженців вище. Дослідження, до якого увійшло 1,3 млн чоловік, включало три категорії людей: народжені в Швеції - 88,4% (обоє батьків Шведи); 24 000 вимушених переселенців (1,8%) і економічні мігранти, що не були змушені тікати зі своєї країни внаслідок загрози життю (9,8%). Ризик виникнення психозів серед біженців був вище не тільки у порівнянні зі Шведами, але й в порівнянні з економічними мігрантами, навіть якщо вони були однієї й тієї ж країни походження. Різниця в присутності підвищеного ризику виникнення шизофренії та не-афективних психозів серед біженців та їх дітей у першому поколінні зберігалась й після корекції даних відповідно до статі, віку, соціально-економічного статусу
Травматичний досвід переселенця може призводити не тільки до посттравматичного стресового розладу (ПТСР), але і до тривоги, депресії, соматоформних та психосоматичних розладів, хронічного болю, безсоння. Нерідко їх турбують, в першу чергу, соматичні синдроми, наприклад, слабкість, дзвін у вухах, скарги з боку декількох систем організму (серцево-судинна, дихальна, м'язовий апарат і опорно-рухова, імунна, неврологічна, гастроентерологічна, ендокринна)
Психічне здоров'я біженців - це виклик для сучасної психіатрії. У майбутньому потреба в психіатричній допомозі людям, що рятуються від війни і переслідувань, буде тільки зростати
Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.