Skip to main content Skip to main navigation menu Skip to site footer
Psychosomatic Medicine and General Practice
Research Articles
DOI: 10.26766/pmgp.v11i3.734
Submitted: 2026-07-22
Published: 2026-09-30

Clinical and psychopathological characteristics of patients with suicidal intent in intensive care units

КНП "ПСИХІАТРІЯ"
Suicide suicidal tendencies mortality resuscitation and intensive care prevention

Abstract

Abstract. The article reviews the current state of research on suicide, with particular attention to existing data on suicidal intent and trends observed in intensive care and resuscitation units of general (somatic) hospitals. Self-destructive behavior, thoughts, and intentions among intensive care patients remain among the least studied forms of suicidal phenomena, underscoring the relevance of this issue and the need to develop new preventive strategies. The study investigated the mental status of patients with suicidal intent (SI) in intensive care settings.

Aim. To examine the mental state of patients with suicidal intent in intensive care units.

The materials and methods. A total of 89 patients were examined and divided into two groups: the first group consisted of 41 patients with acute therapeutic conditions (ATC) (myocardial infarction, ischemic stroke), while the second group comprised 48 perioperative patients (PP) with polytrauma. A clinical diagnostic interview and psychodiagnostic methods were employed, including the Los Angeles Suicide Risk Scale, along with analysis of medical records and statistical data (Student's t-test, Pearson correlation analysis).

Results. For patients in the first group (ATC), the most significant factors contributing to suicidal risk were emotional and cognitive disorders, as well as chronic subacute stressogenic events in the premorbid period. For patients in the second group (PP), the most significant factors contributing to suicidal risk were psychotic-register mental disorders, volitional and affective disorders, as well as acute stressogenic events in the premorbid period.

Based on these findings, principles were established for developing a program of preventive psychiatric and medico-psychological support for patients with acute therapeutic conditions and perioperative patients in hospital departments, including intensive care and resuscitation units of general somatic hospitals.

Keywords: Suicide, suicidal tendencies, mortality, resuscitation and intensive care, prevention

Актуальність

Саморуйнівна поведінка, і суїциди зокрема, є однією з найактуальніших соціальних, психологічних та медичних проблем сьогодення. Незважаючи на зміну підходів до трактування цього явища та причинно-наслідкових зв'язків, що лежать в основі самогубства, вони, головним чином, детерміновані подібною природою.

У клінічній практиці показано, що саморуйнівна поведінка стосується не лише пасивних антивітальних думок і почуттів суїцидальних думок, але й активних думок і спроб вчинити самогубство, і кожна з них вимагає різних діагностичних та терапевтичних методів. Більшість суїцидальних епізодів відбувається в соматичних лікарнях, де пацієнт перебуває в процесі хвороби або травми і піддається сильному психологічному стресу, і це може бути дуже важко для непсихіатричних лікарів знати, коли вони знаходяться під загрозою, щоб швидко втрутитися [13, 14].

Самогубство є однією з найпоширеніших причин смерті у всіх вікових групах, займаючи четверте місце серед підлітків і одинадцяте серед людей старше 60 років [16]. Профілактика самогубств є одним з найважливіших аспектів служб захисту психічного здоров'я в багатьох країнах [1,4]. У контексті соціальних криз девіантна поведінка, така як суїцидальна поведінка (СП), стає більш поширеною. До повномасштабного військового вторгнення росії 24.02.2022 року Україна була однією з країн Європи із середнім рівнем самогубств [8]. Через масштаб і глибину соціальних потрясінь, що відбуваються в той час в Україні, очікується значне зростання кількості людей, які вчиняють самогубство. Пандемія через коронавірусну інфекцію безумовно підвищила обізнаність про самогубства у відділеннях інтенсивної терапії соматичних лікарень та багато інших проблем [2, 18]. Важливо досліджувати фактори, пов'язані з самогубством, щоб запобігти самогубству, і біопсихосоціальна модель самогубства вивчається в клінічній практиці. Також необхідно враховувати підвищені психічні розлади у пацієнтів з найбільш поширеними соматичними захворюваннями. У середньому 700 000 людей щорічно помирають від самогубства у всьому світі, і на кожне завершене самогубство є багато інших, які не завжди потрапляють до лікарів. Біопсихосоціальна модель розглядає самогубство як результат біологічної вразливості, особистісно-психологічних характеристик та несприятливих соціальних факторів (важке соматичне захворювання), а тривожні та депресивні розлади, розлади адаптації та гострі стресові реакції частіше зустрічаються у пацієнтів з гострою соматичною патологією, ніж у загальній популяції [3, 4, 6, 7, 9, 10, 12, 19].

Однією з найважливіших областей дослідження є розуміння механізмів, що лежать в основі психічних розладів у пацієнтів з соматичними захворюваннями [7]. Особлива увага, отже, потрібна відділенням інтенсивної терапії як простору з підвищеним ризиком самогубства з критичним станом, інвазивним лікуванням пацієнтів, порушеннями сну та розладами свідомості різного ступеня (від ступору до делірію), які створюють основу для афективних та психотичних розладів, у яких можуть проявлятися суїцидальні переживання. Традиційні підходи до виявлення ризику самогубства, які в основному спрямовані на психіатричну спільноту, можуть не завжди працювати у пацієнтів з порушеною свідомістю або важким станом, і тому необхідно розробити спеціалізовані діагностичні алгоритми для випадків інтенсивної терапії.

Суїцидальні думки та наміри у пацієнтів загальносоматичних лікарень є одними із найменш вивчених видів самогубства та вимагають розробки актуальних превентивних заходів. Для досягнення цієї мети потрібно розуміти феноменологію самогубства, вивчити історію дослідження цього явища, ознайомитися з наявними заходами що до предикторів, превенції самогубства у періопераційних хворих соматичних лікарень та визначити напрямки розвитку нових методик запобігання [17].

Періопераційні пацієнти, які знаходяться у стані свідомості, піддаються ризику розвитку суїцидальних думок, а потім і тенденцій. Незважаючи на великий обсяг інформації та досліджень у цій сфері, існує певна невирішена проблематика і прогалина у даній ланці надання медичної допомоги [8, 15].

Мета

Вивчення стану психічної сфери у хворих з суїцидальними намірами (СН) у відділеннях інтенсивної терапії.

Матеріали та методи дослідження

Було вивчено стан психічної сфери у хворих з суїцидальними намірами у відділеннях інтенсивної терапії на базі КНП «КМКЛ №1» у м. Києві. Всього було досліджено 89 хворих, які були розподілені на дві групи. Перша група - 41 пацієнт з гострими станами терапевтичного профілю (ГСТП) – інфаркт міокарда (ІМ) та ішемічний інсульт (ІІ). Друга група - 48 періопераційних хворих (ПХ) із політравмою.

Критерії включення:

  • пацієнти, які раніше не звертались до психіатрів;
  • пацієнти, які заперечують спроби суїциду протягом свого життя, до моменту дослідження;
  • пацієнти, які опинились у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії та підтверджують наявність суїцидальних думок та намірів;
  • пацієнти віком від 18-60 років;
  • пацієнти, що підписали інформовану згоду.

Критерії невключення :

  • пацієнти, які раніше звертались до психіатрів;
  • пацієнти, які не дали письмову згоду на проведення дослідження;
  • небажання пацієнта брати участь в дослідженні.

Дослідження відбувалось у декілька етапів: структуроване клініко-діагностичне інтерв’ю, застосування психодіагностичного методу із впровадженням Лос-Анджелеської шкали суїцидального ризику (СР) – для виявлення значущих психотравмувальних чинників, що впливали на формування СН у хворих із різними клінічними варіантами гострих станів, які потребують інтенсивної терапії [17], аналіз медичної документації, статистична обробка даних у вигляді оцінки достовірності відмінностей середніх величин між групами на підставі критерія Ст'юдента та наявність кореляцій між отриманими показниками за критерієм Пірсона.

Результати дослідження і обговорення

Аналіз анамнестичних даних хворих із СН показав, що супутня соматична патологія в групі ГСТП була представлена переважно кардіоваскулярними і цереброваскулярними розладами у вигляді артеріальної гіпертензії (АГ), ішемічної хвороби серця (ІХС) та дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ). Преморбідна соматична патологія в групі ПХ із політравмою була значно меншою і представлена, в основному, респіраторними захворюваннями, розладами шлунково-кишкового тракту (ШКТ), побутовими і виробничими травмами, тощо. Розбіжності між групами за представленістю цих захворювань виявилася суттєвою.

Клініко-психопатологічний аналіз феноменології розладів психічної сфери показав наступне. Серед групи хворих з ГСТП найбільш частою була симптоматика депресивного спектру. Депресивні симптоми поєднувалися з наявністю антивітального настрою та суїцидальних думок. У той же час спостерігалась відсутність реальних намірів та спроб скоєння суїциду. Серед групи пацієнтів ПХ із політравмою переважною була симптоматика тривожного спектру. Звертала на себе увагу наявність фрагментарних ілюзорно-галюцинаторних симптомів, які спостерігалися на фоні синдромів порушеної свідомості. Синдроми порушеної свідомості спостерігались у періопераційному періоді у вигляді розладів за глибиною (оглушіння, сопор) та продуктивних (деліріозно-онейроїдних), особливо після виходу з наркозу. Інколи спостерігались відривчасті маячні симптоми, які мали у своїй структурі суїцидальні думки та наміри.

Пацієнти обох груп з високим ризиком суїцидальних намірів, ймовірно, частіше впродовж життя зазнавали дії преморбідних соматичних захворювань, емоційно-стресових травматичних впливів, ніж пацієнти з групи низького ризику.

Дані психодіагностичного дослідження чинників суїцидального ризику хворих з гострими станами терапевтичного профілю і періопераційних хворих із політравмою у відділеннях інтенсивної терапії представлені в таблиці № 1.

Найменування показника Перша група Друга група t p
m ± σ
Симптоми
Глибока депресія 9,21± 2,44 4,37 ± 2,21 6,328 0,000
Відчуття безнадії, безпорадності та виснаження 3,24± 1,46 5,66 ± 2,68 2,985 0,000
Дезорганізація, дезорієнтація, ілюзії, галюцинації 4,28± 3,89 9,63 ± 3,18 2,652 0,009
Зловживання алкоголем, приймання наркотиків, гомосексуальні стосунки, участь у екстремальних подіях 2,11± 2,96 5,32 ± 2,26 2,142 0,000
Переживання, напруженість, тривога 3,43± 2,81 5,86 ± 2,32 2,112 0,000
Відчуття провини 2,13± 2,11 5,65 ± 2,44 3,441 0,000
Відчуття ворожості, роздратованості, підозрілості 3,34± 2,54 7,38 ± 3,14 3,689 0,000
Слабкий імпульсивний контроль, недостатня розсудливість 2,31± 2,65 6,12 ± 2,43 3,457 0,008
Хронічні захворювання 6,35± 3,47 3,12 ± 2,43 3,522 0,007
Повторні переживання негараздів, пов’язаних зі зверненням до лікарів та психотерапевтів 1,46± 1,48 0,31 ± 1,04 0,826 0,368
Психосоматичні хвороби чи іпохондричність 3,17± 1,65 0,44 ± 0,52 0,562 0,636
Стресорні події
Втрата коханої людини у зв’язку зі смертю або розлученням 3,52± 3,14 4,46± 2,42 0,928 0,009
Втрата роботи, грошей, статусу 3,44± 2,83 0,89± 2,12 2,764 0,006
Небезпечна для життя хвороба 4,65± 3,86 1,89± 2,75 3,136 0,000
Загроза судового провадження 0,77± 2,36 0,12± 0,72 2,226 0,028
Зміни в житті чи оточенні 4,28± 3,11 0,73± 1,87 2,762 0,004
Гострий та поступовий початок симптомів стресу 3,36± 2,78 6,28± 2,44 3,128 0,000
Симптоми стресу, що час від часу повторюються 6,25 ± 2,88 1,36± 1,54 3,412 0,000
Збільшення симптомів стресу 1,32± 1,41 4,22± 1,82 2,786 0,002
Table 1. Чинники суїцидального ризику хворих у відділеннях інтенсивної терапії.(за Лос-Анджелеською шкалою СР)

Наведені дані в таблиці демонструють, що для пацієнтів з першої групи (ГСТП) найбільш впливовими чинниками суїцидального ризику були наступні симптоми: глибока депресія (9,21±2,44), хронічні захворювання (6,35± 3,47), дезорганізація, дезорієнтація, ілюзії, галюцинації (4,28±3,89), а також наступні стресорні події: симптоми стресу, що час від часу повторюються (6,25 ± 2,88), небезпечна для життя хвороба (4,65± 3,86), зміни в житті чи оточенні (4,28± 3,11).

Для хворих другої групи (ПХ), найбільш значущими чинниками щодо суїцидального ризику серед симптомів були наступні: дезорганізація, дезорієнтація, ілюзії, галюцинації (9,63 ± 3,18), відчуття ворожості, роздратованості, підозрілості (7,38 ± 3,14), слабкий імпульсивний контроль, недостатня розсудливість (6,12± 2,43), переживання, напруженість, тривога (5,86 ± 2,32), відчуття безнадії, безпорадності та виснаження (5,66 ± 2,68), відчуття провини (5,65±2,44), зловживання алкоголем, приймання наркотиків, участь у екстремальних подіях (5,32 ± 2,26). А серед стресорних подій суїцидальному ризику передували: гострий та поступовий початок симптомів стресу (6,28± 2,44), втрата коханої людини у зв’язку зі смертю або розлученням (4,46± 2,42), збільшення симптомів стресу (4,22± 1,82).

Аналіз отриманих даних показав значущу різницю в пріоритетності суттєвих чинників формування суїцидального ризику серед досліджених груп хворих у відділеннях інтенсивної терапії. Для хворих першої групи (ГСТП), найбільш значущими чинниками щодо суїцидального ризику були емоційні і когнітивні розлади, а також хронічні підгострі стресогенні події у преморбіді. Для хворих другої групи (ПХ), найбільш значущими чинниками щодо суїцидального ризику були розлади психічної сфери психотичного регістру, вольові і афекторні розлади, а також гострі стресогенні події в преморбіді.

Порівняльний аналіз перенесених негативних життєвих подій у хворих хворих першої групи (ГСТП) із СН продемонстрував достовірне переважання психогенних чинників соціальної значущості. У хворих другої групи (ПХ) відзначалося достовірне переважання психогенних чинників вітальної значущості.

Хворі з високим ризиком суїцидальних намірів ймовірно частіше впродовж життя зазнавали дії стресорно-травматичних подій різної модальності.

Аналіз отриманих результатів дозволив визначити патопсихологічні механізми формування СН - емоційний, когнітивний, психотичний. Загалом, вони відповідають літературним даним [10].

Доведено, що у хворих з гострими станами терапевтичного профілю СН формується переважно за емоційним та когнітивним механізмами (38,78 % та 41,56 % відповідно). У періопераційних хворих (ПХ) з політравмою реалізуються всі механізми формування СН (емоційний, когнітивний та психотичний) (64,38, 28,54 % та 36,64 % відповідно).

Висновки

Встановлено, що формування СН для різних груп хворих у відділеннях інтенсивної терапії має певні специфічні особливості.

Для хворих з гострими станами терапевтичного профілю найбільш значущими чинниками щодо формування суїцидальних намірів були наступні. Серед клінічної симптоматики: глибока депресія, наявність хронічних захворювань, дезорганізація, дезорієнтація, ілюзії, галюцинації. Серед життєвих стресорних подій: симптоми стресу, що час від часу повторюються, небезпечна для життя хвороба, зміни в житті чи оточенні соціального характеру.

Для періопераційних хворих найбільш значущими чинниками щодо формування суїцидальних намірів були наступні. Серед клінічної симптоматики: дезорганізація, дезорієнтація, ілюзії, галюцинації, відчуття ворожості, роздратованості, підозрілості, слабкий імпульсивний контроль, недостатня розсудливість, переживання, напруженість, тривога, відчуття безнадії, безпорадності та виснаження, відчуття провини, зловживання алкоголем, приймання наркотиків, участь у екстремальних подіях.

Серед життєвих стресорних подій: гострий та поступовий початок симптомів стресу, втрата коханої людини у зв’язку зі смертю або розлученням, збільшення симптомів стресу.

Визначені патопсихологічні механізми формування суїцидальних намірів - емоційний, когнітивний, психотичний

Доведено, що у хворих з гострими станами терапевтичного профілю суїцидальні наміри формується переважно за емоційним та когнітивним механізмами.

У періопераційних хворих з політравмою різною мірою реалізуються всі механізми формування суїцидальних намірів - емоційний, когнітивний та психотичний. Періопераційні пацієнти, які знаходяться у стані свідомості, піддаються ризику розвитку суїцидальних думок, а потім і тенденцій.

На підставі отриманих даних були визначені принципи формування програми превенційного психіатричного та медико-психологічного супроводу хворих на гострі стани терапевтичного профілю і періопераційних хворих у відділеннях та у палатах реанімації і інтенсивної терапії загальносоматичних лікарень:

  • Персоніфікована скерованість.
  • Таргетна спрямованість на підставі урахування клінічної феноменології і провідних механізмів формування суїцідальних намірів.
  • Сполучений характер медико-біологічно- і психологічно-орієнтованих впливів.
  • Підбір методів психофармакологічної і психотерапевтичної корекції.
  • Оптимальне послідовне застосування методів психофармакологічної і психотерапевтичної корекції.

Впровадження цієї програми дасть змогу знизити летальність, суттєво покращить рівень медичної допомоги хворим на гострі стани терапевтичного профілю і періопераційних хворих, оптимізувати якість їхнього життя у відділеннях та у палатах реанімації і інтенсивної терапії загальносоматичних лікарень.

References

  1. Means restriction for suicide prevention [Electronic resource] / Paul SF Yip [etc.] // The Lancet. – 2012. – Vol. 379, No. 9834. – P. 2393–2399. – Access mode: https://doi.org/10.1016/s0140-6736(12)60521-2 (access date: 13.01.2024);
  2. Kreitman N. The coal gas story. United Kingdom suicide rates, 1960-71. [Electronic resource] / N. Kreitman // Journal of Epidemiology & Community Health. – 1976. – Vol. 30, No. 2. – P. 86–93. - Access mode: https://doi.org/10.1136/jech.30.2.86 (access date: 13.01.2024).
  3. Sher L. The impact of the COVID-19 pandemic on suicide rates [Electronic resource] / Leo Sher // QJM: An International Journal of Medicine. – 2020. – Vol. 113, No. 10. – P. 707–712. – Access mode: https://doi.org/10.1093/qjmed/hcaa202 (access date: 13.01.2024);
  4. Influential Factors for and Outcomes of Hospitalized Patients with Suicide-Related Behaviors: A National Record Study in Taiwan from 1997–2010 [Electronic resource] / Yu-Wen Lin [et al.] // PLOS ONE. – 2016. – Vol. 11, No. 2. – P. e0149559. – Access mode: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0149559 (access date: 13.01.2024);
  5. Measuring the Suicidal Mind [Electronic resource] / Matthew K. Nock [et al.] // Psychological Science. – 2010. – Vol. 21, No. 4. – P. 511–517. – Access mode: https://doi.org/10.1177/0956797610364762 (access date: 13.01.2024);
  6. Preventing suicide: A global imperative [Electronic resource] // World Health Organization (WHO). – Access mode: https://www.who.int/publications/i/item/9789241564779 (access date: 13.01.2024);
  7. Suicide prevention strategies revisited: 10-year systematic review [Electronic resource] / Gil Zalsman [et al.] // The Lancet Psychiatry. – 2016. – Vol. 3, No. 7. – P. 646–659. – Access mode: https://doi.org/10.1016/s2215-0366(16)30030-x (access date: 13.01.2024);
  8. Aimedov K.V. Biopsychosocial model of help in clinical practice: a cycle of scientific works / Aimedov K.V. – Odesa: Press-kuryer, 2016. – 175 p.;
  9. Barkhalenko E.V. Some factors that shape suicidal behavior / E.V. Barkhalenko // Psychology of suicidal behavior: Diagnosis, correction, prevention: Collection. of science pr. / ed. Yakovenko S.I. - K., 2002. - 270 p.;
  10. Psychiatry and narcology in general medical practice: textbook: ed. manual / H.M. Kozhina [etc.]. - Kyiv: All-Ukrainian Specialized Publishing House "Medicine", 2019. - 344 p.;
  11. Maruta N. O. - Clinical and psychopathological features of depression and their therapy in the elderly, Panko T. V. (2011) [Electronic resource] // National Library of Ukraine named after V. I. Vernadskyi. – Access mode: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uvp_2011_19_1_19 (date of application: 13.01.2024);
  12. Mudrenko I. G. Clinical suicidology: manual / Mudrenko I. G.; ed. L. M. Yuryeva, N. O. Maruta, I. V. Lynskyi. - Kharkiv: Strokov D.V., 2020. - 302 p.;
  13. Psychology of suicide: study guide: education. manual / ed. Moskaltsia V.P. – Kyiv, Ivano-Fra: Play, 2002. – 249 p.;
  14. Sarzhevskyi S.N. Suicidology: academic. manual / S. N. Sarzhevsky – Zaporizhzhia, 2020. – 87 p.
  15. Fedorenko R.P. Psychology of suicide: teaching. manual / Fedorenko R. P. – Lutsk: VNU named after Lesi Ukrainka, 2011. – 260 p.;
  16. Yuryeva L.N. Clinical suicidology. Monograph / Yuryeva L.N. - Dnipropetrovsk: Porogy, 2006. - 472 p.;
  17. Clinical aspects and follow up of suicide attempts treated in a general intensive care unit at Landspitali University Hospital in Iceland 2000-2004 [Electronic resource] / Kristinn Örn Sverrisson [and others] // Laeknabladid. – 2010. – Vol. 2010, No. 02. – P. 101–107. - Access mode: https://doi.org/10.17992/lbl.2010.02.11 (access date: 13.01.2024).
  18. Suicidal behavior in patients with dementia [Electronic resource] / Nataliya Maruta [et al.] // Ukrains'kyi Visnyk Psykhonevrolohii. – 2020. – Volume 28, issue 4 (105). – P. 4–12. – Access mode: https://doi.org/10.36927/2079-0325-v28-is4-2020-1 (access date: 02.12.2023).
  19. Yemyasheva Zh. V. Psychological determinants of suicidal tendencies of persons suffering from chemical dependence: autoref. thesis abstract / Yemyasheva Zhanna Valentynivna ; Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education. - Kharkiv, 2015. - 20 p.

How to Cite

1.
Давиденко О. Clinical and psychopathological characteristics of patients with suicidal intent in intensive care units. PMGP [Internet]. 2026 Sep. 30 [cited 2026 Oct. 10];11(3). Available from: https://e-medjournal.com/index.php/psp/article/view/734