Psychosocial Vulnerabilities and Distress Among Persons with Recurrent Depressive Disorder Who Have Experienced Repeated Internal Displacement

Abstract

Background. The war against Ukraine in February 2022 triggered a large-scale humanitarian crisis linked to population displacement. Within a few weeks, millions of people left their homes, fleeing across the border or to other, safer regions of Ukraine. Forced displacement is accompanied by significant psychosocial stress and an increased risk of mental disorders, particularly major depressive disorder (MDD). Determining the extent to which socially and demographically determined factors influence the response of repeatedly internally displaced persons with MDD will allow for an indirect assessment of the degree of exacerbation of psychosocial vulnerabilities and increasing distress, thereby helping to optimize and improve the effectiveness of treatment.

Aim. The goal of this work is to identify and assess levels of psychosocial vulnerability (PV) and distress among individuals with major depressive disorder (MDD) who have been internally displaced on twice occasions, based on an evaluation of their stress tolerance, resilience and social adaptation.

Methods. Between 2024 and 2026, 150 patients with MDD were examined at mental health centres in Luhansk and Rivne; of these, 75 were internally displaced persons who had repeated experienced displacement, and 75 were patients who had not experienced displacement. Research methods: anamnestic, clinical-psychopathological (using ICD-10 criteria, the M.I.N.I. international neuropsychiatric interview for the assessment of psychotic disorders (Ukrainian version 7.0.2 for DSM-5) and clinical. The research instruments were the Holmes-Rahe Social Readjustment Rating Scale and the Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC-25). The data obtained were processed using descriptive and analytical statistical methods, including correlation analysis (t-test, χ²), on a computer.

Results. The results of a comparative and descriptive analysis of indicators of stress tolerance, resilience and social adaptation among patients with MDD, who had experienced repeated internally displacement from regions of Ukraine deemed unsafe due to danger associated with war, revealed an increase in their PV, increasing distress accompanied by somatisation, and a decline in the ability to recover from stressors (both significant and everyday) with each subsequent instance of internal displacement (ID).

Conclusions. PV differs significantly between groups of patients with MDD who have and have not experienced repeated internally displacement. Thus, in the later, it is centered on their own physical ailments and minor everyday concerns, whereas those who have been internally displaced more than once and have this mental health condition also exhibit heightened sensitivity to environmental stressors associated with changes in and the quality of living conditions, financial status and employment, as well as a focus on relationships and health (both their own and that of their immediate circle of loved ones).

Keywords: major depressive disorder, repeated internal displacement, psychosocial vulnerability, distress, social adaptation, stress tolerance, resilience, treatment

Актуальність

Війна проти України в лютому 2022 року спричинила одну з найшвидше зростаючих гуманітарних катастроф та надзвичайних ситуацій, пов’язаних із переміщенням населення. Протягом кількох тижнів мільйони людей – понад чверть населення – залишили свої домівки, щоб знайти притулок за кордоном або в районах України, розташованих подалі від зони військового конфлікту. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) на кінець 2025 року в Україні налічувалось близько 3 млн. 712 тис. внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Організоване насильство має глибокий і катастрофічний структурний вплив на глобальні наслідки для психічного здоров’я (ПЗ), тобто ризики сильного психологічного стресу, збільшення кількості нейропсихіатричних захворювань або погіршення хронічних психічних розладів, зокрема у ВПО. Крім того, у даного контингенту ці ризики взаємодіють з іншими факторами навколишнього середовища, які безпосередньо впливають на ПЗ, такими як вимушена евакуація з домівок, розлука з членами сім’ї, міжособистісні конфлікти або втрата можливостей працевлаштування.

Наведені дані підтверджуються численними науковими дослідженнями, які вказують на широке поширення після переміщення та збройних конфліктів посттравматичного стресового розладу (ПТСР), розладів тривожного спектру, депресії, включно рекурентного депресивного розладу (РДР). Цей взаємозв’язок частково пояснюється різними психосоціальними вразливостями, а також дистресом. Такі стани проявляються на рівні компенсаторно-пристосувальних процесів організму, зокрема нейгуморальної регуляції, у вигляді дизрегуляції ендокринної системи, пригнічення імунітету, зростання серцево-судинних ризиків, патології ЖКТ, а також у формі психологічних, поведінкових, психосоматичних порушень, та впливають на розвиток, формування психічних захворювань, сприяють рецидивам вже існуючих психічних розладів, окремо – РДР.

З іншого боку, такі властивості особистості як стресостійкість, резильєнтність, високі когнітивні здібності та збереження достатнього рівня соціальної адаптації і функціонування, за даними наукової літератури, є важливими ресурсами психіки, які «протистоять» дистресу та допомагають організму впоратися з стресовими навантаженнями. Визначення рівнів показників стресостійкості, резильєнтності та соціальної адаптації при повторному внутрішньому переміщені у осіб з певним психічним розладом, РДР, дозволить опосередковано оцінити ступінь загострення психосоціальних вразливостей, дистресу для оптимізації лікування.

Вищезазначене обумовило мету роботи – визначити та оцінити рівні психосоціальних вразливостей та дистресу при повторному внутрішньому переміщені осіб з рекурентним депресивним розладом на основі визначення характеристик стресостійкості, резильєнтності та соціальної адаптації.

Методи дослідження

На базах КНП Луганської обласної ради (ОР) «Центр психічного здоров’я», КНП «Рівненський обласний центр психічного здоров’я населення» Рівненської ОР протягом 2024-2026 рр. обстежено 150 хворих на РДР (до основної групи (ОГ) увійшли 75 повторно внутрішньо переміщених осіб (ПВПО), до контрольної (КГ) – 75 пацієнтів з РДР, які не зазнали переміщення).

Дизайн : поперечне (крос-секційне) дослідження.

Критерії включення: 1) інформована згода на участь у дослідженні; 2) РДР середнього ступеня тяжкості; 3) відсутність а) коморбідних психічних розладів, включно ПТСР, б) ознак психотичних розладів в) важкої соматичної патології, яка істотно впливає на стан сфер психіки; 4) відсутність в анамнезі травматичних подій, які відповідають критеріям ПТСР згідно з МКХ-10 та DSM-5; 5). отримання психіатричної допомоги в умовах амбулаторного лікування.

Інструментами дослідження були:

А) Шкала стресостійкості та соціальної адаптації Голмса-Рея для оцінки сукупної дії життєвих ситуацій, які за актуальністю травматичного досвіду мають різні порогові значення стресогенності та загальний вплив на компенсаційно-адаптивні якості піддослідних (наявність / відсутність соматизації стресу, психосоматичні порушення). Глибина опитування – стресові події за останній рік.

Б). Шкала резильєнтності Коннора-Девідсона (CD-RISC-25) для оцінки здатності хворих на РДР відновлюватися після травмуючих подій та адаптуватися до змін. Можливість використання показника резильєнтності (RISK) як маркера нейробіологічних процесів доведена результатами наукових досліджень. Так, підтверджено конструктну валідність шкали через достовірні кореляції RISK з активністю транспортерів норадреналіну, серотоніну (прямий зв’язок); надекпресією дофамінової сигналізації DRD4, DBH, DAT (та BDNF), експресією генів 5HTT (зворотній зв’язок), тощо, а також фізіологічною (вегетативною) реактивністю; невідповідністю між рівнем уваги та обробки інтероцептивних аферентних сигналів (в бік неприємних); хронобіологією та якістю сну; рівнем нейронної активності при актуалізації травмуючих спогадів за фМРТ та ін.

Обстеження виконували треновані інтерв’юери методом face to face зазвичай протягом 1,5–2 години, одноразово, у пацієнтів ОГ додатково збирали анамнестичні дані щодо психотравмуючих подій за періоди до-, після першого переміщення, після повторного переміщення.

Відповідність критеріям включення встановлювали за наступними методами дослідження анамнестичним, клініко-психопатологічним (з використанням критеріїв РДР за МКХ-10), клінічним дослідженнями, а також за міжнародним нейропсихіатричним інтерв'ю M.I.N.I. для досліджень психотичних розладів (Ukrainian Translation Version 7.0.2 для DSM-5).

Отримані дані обробляли методами дескриптивної та аналітичної статистики з використанням кореляційного аналізу (t-критерій, χ²) на комп’ютері за допомогою обчислювальних таблиць Excel 2016 (з пакетом «Аналіз даних»).

Перш ніж перейти до результатів дослідження, слід відмітити, що, за даними літератури, шкала Холмса-Рея має помірну прогностичну (критеріальну) валідність стосовно кумулятивного ефекту дії стресових чинників на соматизацію стресу. Це обумовлено, у тому числі, відсутністю визначення особистісної важливості зазначених в опитувальнику ситуацій. Тому, нами проведено додаткове ранжування всіх 43 життєвих ситуацій за суб’єктивною значущістю для піддослідних в діапазоні 0 (0 – не було, 1 – практично рядова подія) до 5 балів (надзвичайно значуща подія). Отримані бальні оцінки аналізували окремо за середніми величинами, а також як середні комплексних показників (умовна «вага» кожної ситуації, яку обчислювали як додаток балів за ситуацією (відповідно до рекомендацій розробників) та балу «суб’єктивної значущості»).

Були встановлені достовірні розбіжності за усіма показниками (оригінальними, авторськими, комплексними) по групах і відповідно до періодів подій, тобто не виявлено додаткових піддіапазонів ознак, що означає, по-перше, що оригінальна шкала повною мірою відображає заявлені ознаки, що досліджуються, а, по-друге, – можливість інтерпретації результатів за шкалою стресостійкості та соціальної адаптації Голмса-Рея з використанням любого із варіантів інтерпретації (табл. 1, рис. 1).

Table 1. Загальні оцінки за шкалою стресостійкості та соціальної адаптації Голмса-Рея * -Середні значення подані у форматі «середня арифметична ± стандартна похибка середньої арифметичної» (M ± m). ** -Достовірність відмінностей між групами порівняння (p) за критерієм "t" (достовірні відмінності (p<0,05) виділені сірим кольором).

Ознака / градації ознаки	Середні значення *				p**
	Основна (n=75)			Контрол. (n=75)	Контрольна			До***		Після***
	До***	Після***	Зараз***		До***	Після***	Зараз***	Після***	Зараз***	Зараз***
У балах
За авторськими (5-ти бальними) оцінками	18,05± 0,78	26,21± 1,02	26,89± 0,81	29,00± 0,77	<0,001	0,015	0,030	<0,001	<0,001	0,301
За оригінальними (100 бальними) оцінками	170,59± 8,29	221,73± 9,85	240,23± 8,11	289,07± 9,78	<0,001	<0,001	<0,001	<0,001	<0,001	0,075
За комплексними оцінками	553,69± 31,66	681,87± 35,88	735,49± 30,47	886,52± 31,54	<0,001	<0,001	<0,001	0,004	<0,001	0,128
У відсотках від рівня на момент «До» в основній групі
За авторськими (5-ти бальними) оцінками	100,00± 0,00	145,20± 5,64	148,97± 4,47	160,64± 4,25	<0,001	0,015	0,030	<0,001	<0,001	0,301
За оригінальними (100 бальними) оцінками	100,00± 0,00	129,98± 5,77	140,82± 4,76	169,45± 5,73	<0,001	<0,001	<0,001	<0,001	<0,001	0,075
За комплексними оцінками	100,00± 0,00	123,15± 6,48	132,83± 5,50	160,11± 5,70	<0,001	<0,001	<0,001	0,004	<0,001	0,128

Figure 1. Середні загальні оцінки за шкалою стресостійкості та соціальної адаптації Голмса-Рея в балах (А) і у відсотках від рівня на момент «До» в основній групі (Б) у респондентів в основній групі (до та після 1-го переміщення і на момент обстеження (після 2-го переміщення)), а також в контрольній групі (на момент обстеження). * - "До" – становище до 1-го переміщення, "Після" – становище після 1-го переміщення, "Зараз" – на момент обстеження (після 2-го переміщення);

Результати та обговорення

Проведений компаративний аналіз показників за вищевказаними шкалами у хворих на РДР в групах повторно переміщених осіб та пацієнтів, які не зазнали переміщення взагалі, для встановлення психосоціальної вразливості та вірогідного дистресу.

Розподіл обстежених за рівнем соматизації стресу за загальними оцінками шкали стресостійкості та соціальної адаптації Голмса-Рея наведений у табл. 2 та на рис. 2.

Table 2. Розподіл обстежених за загальними оцінками шкали стресостійкості та соціальної адаптації Голмса-Рея * - Достовірність відмінностей між основною і контрольною групами (p) за критерієм "χ²" (достовірні відмінності (p<0,05) виділені сірим кольором).** - Оцінка достовірності відмінностей частот показників на різних етапах життя респондентів основної групи скрізь здійснювалось у порівнянні з відповідними частотами станом на зараз у респондентів контрольної групи.*** - Загальний бал (за даними авторів шкали) <150 балів свідчить про низький рівень стресу та низький рівень соматизації стресу, 150-299 балів – помірні рівні стресу та з вірогідністю соматизації 50%, ≥ 300 балів – високі рівні стресу з вірогідністю соматизації 80 %.

Діапазон оцінок (бали)	Частоти ознак в групах порівняння								p*
	Абсолютні, осіб				Відносні., %
	Основна (n=75)			Контрольна (n=75)	Основна (n=75)			Контрольна (n=75)	Контрольна			До**		Після**
	До**	Після**	Зараз**		До**	Після**	Зараз**		До**	Після**	Зараз**	Після**	Зараз**	Зараз**
<150	33	14	8	6	44,00	18,67	10,67	8,00	<0,001	0,055	0,575	0,001	<0,001	0,166
150-299	37	44	53	39	49,33	58,67	70,67	52,00	0,744	0,412	0,019	0,251	0,008	0,124
≥ 300	5	17	14	30	6,67	22,67	18,67	40,00	<0,001	0,022	0,004	0,006	0,027	0,545
Разом	75	75	75	75	100,00	100,00	100,00	100,00	-	-	-	-	-	-

Figure 2. Розподіл обстежених за загальними оцінками шкали стресостійкості та соціальної адаптації Голмса-Рея (А) і за рівнями стресу його соматизації (Б) у респондентів в основній групі (до та після 1-го переміщення і на момент обстеження (після 2-го переміщення)), а також в контрольній групі (на момент обстеження). * - "До" – становище до 1-го переміщення, "Після" – становище після 1-го переміщення, "Зараз" – на момент обстеження (після 2-го переміщення);

З наведених даних випливає різна вірогідність соматизації стресу, як маркера психосоціальної вразливості, дистресу, в ОГ та КГ. Так, в ОГ порівняно з КГ достовірно переважали хворі на РДР з вірогідністю соматизації 50 % (70,67 % осіб проти 52 %), в той час як суттевий дистрес більшою мірою відмічений у 40 % пацієнтів КГ проти 18,67 % ОГ. Це можна пояснити певною наявністю потенціалу до стресостійкості та соціальної адаптації у пацієнтів з РДР, ще до першого внутрішнього переміщення (див. рис. 2, частотний розподіл піддослідних до перміщення).

Слід відмітити, що в той час як ПВПО переживали суттєвий вплив надзвичайних за силою, несподіваних та особистісно значущих чинників бойових дій, інших негативних факторів, пов’язаних з переміщенням, хворі на РДР КГ були зануреними у внутрішні хворобливі переживання на тлі меншої стресогенної дії факторів навколишнього середовища (наявність звичних умови проживання, устрою життя, відсутність впливу стресових чинників війни). Так, найбільшої частоти в КГ набули такі чинники як зміна індивідуальних звичок, пов’язаних зі сном, порушення сну (100 %), незначні правопорушення (69,33 %), зміна звичок, пов’язаних з харчуванням (44 %) і т. ін, в той час як в ОГ це були зміни місця проживання (98,67 %), умов або годин роботи (66,67 %), зміна фінансового становища (53,33 %), соціальної активності (48,00 %), професійної орієнтації / місця роботи (42,67 %), умов проживання (41,33 %) на тлі зміни індивідуальних звичок, пов’язаних зі сном, порушення сну (100 %) та харчуванням (48 %).

В той же час, аналіз суб’єктивної значущості травматичних подій за шкалою, про яку йдеться, з використанням 5-бального діапазону та комплексної оцінки, показав поступове достовірне збільшення загального балу (від 18,05 ± 0,78 до 26,89 ± 0,81 балів та від 553,69± 31,66 до 735,49± 30,47 балів, відповідно) за періоди до-, після 1 переміщення та після повторного переміщення. тобто суб’єктивне зростання психотравмуючої дії тих самих стресових чинників, що свідчить про загострення психосоціальної вразливості, наростання дистресу внаслідок посилення і хроніфікації стресового навантаження.

На малюнку 3 представлені різниці в бальних оцінках за 5-ти бальним діапазоном оцінки суб’єктивної значущості травмуючих подій, тобто міра ставлення до тих самих подій після першого та після другого внутрішнього переміщень у порівнянні з такими до переміщень. Ці відомості свідчать про підвищення вразливості до психотравм, пов’язаних з факторами навколишнього середовища (умови і їх зміни місця проживання, роботи, фінансового стану, соціальної активності та ін.), хвороби, відносин з найближчим оточенням (супруг/а, близький друг), при зменшенні актуальності інших чинників.

Figure 3. Різниця в середні значеннях оцінок (за 5-ти бальною шкалою) стресогенних подій за шкалою стресостійкості та соціальної адаптації Голмса-Рея в основній групі між станами "Після 1-го переміщення" і "До", а також між станами "Після 2-го переміщення" і "До"

Обстеження за шкалою резильєнтності Коннора-Девідсона (CD-RISC-25) хворих з РДР обох груп свідчить низький рівень здатності до відновлювання після психтравм та адаптації до змін. При цьому встановлено достовірно кращий (р <0,001) (але наднизький, діапазон ) рівень резильєнтності у пацієнтів КГ. (рис.4)

Figure 4. Середня загальна оцінка за шкалою CD-RISC Загальний бал (за даними авторів шкали) 0-52 бали– низький рівень, 53-79 балів – середній рівень резильєнтності, 80 балів – гарний рівень резильєнтності.

Висновки

Таким чином, результати компаративного та дескриптивного аналізу показників стресостійкості, резильєнтності та соціальної адаптації хворих на рекурентний депресивний розлад, які зазнали повторного внутрішнього переміщення з небезпечних із-за воєнних дій регіонів України показали наявність у них загострення психосоціальної вразливості, наростання дистресу із соматизацією та зниження рівня здатності до відновлення після дії стресогенних чинників (як значущих, так і повсякденних) з кожним наступним внутрішнім переміщенням.

Психосоціальна вразливість достовірно розрізняється в групах пацієнтів з рекурентним депресивним розладом, які зазнали та не зазнали внутрішнього переміщення. Так, у останніх вона сконцентрована на власних хворобливому та дрібно-побутовому стані, в той час як повторно ВПО зі вказаною психічною патологією мають ще й підвищену чутливість до дії стресових чинників навколишнього середовища, пов’язаних з змінами та якістю умов проживання, фінансового стану, роботи, а також сконцентрованістю на стосунках і стані здоров’я (як власних, так і надвузького кола близьких людей).

Оптимізацію лікування рекурентного депресивного розладу у повторно ВПО доцільно проводити враховуючи рівень дистресу та резильєнтності хворих, тобто з використанням антидепресантів III покоління подвійної дії (CІЗЗСН), а також препаратів, купіруючих негативну дію дистресу (адаптогени, імуномодулятори, ноотропи та нейропротектори, зокрема з впливом на дофамінергічну систему, стимуляцію вироблення BDNF у головному мозку).