Recent years, both Ukraine and European countries have experienced an abrupt increase in the number of traumatic events and unexpected social changes. This correlates with an increased risk of stress related disorders prevalence. The risk factors for post-traumatic stress disorder include the female gender and type of trauma (man-made). The hormonal status of a woman (oral contraceptives usage) is poorly studied, but is a promising preventive factor for PTSD.
To identify clinically significant difference in post-stress gender reactions and assess the impact of chronic and acute combat stress on the mental and psychosomatic state of the military.
At the first stage, military in the war zone were examined (n = 47), 64% were men, mean age was 33 ± 8.3 y. o ., and the average duration of military service was 11.5 months. Men were characterized by an increased levels of guilt, physical aggression, the frequency and amount of alcohol consumption, and occurrence of obsessive-compulsive symptoms, the prevalence of PTSD was 20%. Among women, there was an increase in the levels of resentmen, hostility, anxiety, depression and the severity of stress, high body mass index, the prevalence of PTSD was 23.5% -25.9%. The decrease in the quality of life in women was associated with biological anhedonia (sex, living conditions, physical condition), with social anhedonia (lack of self-realization at work or in society) in men.
At the second stage of research, the purpose of which was to assess the psychosomatic effect of combat stress on reproductive function, 54 women aged 33.4 ± 8 y. o. were examined. Half of the women in the service from 1 to 2 years planed a pregnancy, in 5.5% the pregnancy was confirmed by a gynecologist. Women who used oral contraceptives had the highest quality of life levels; PTSD was absent in this category of women. Women whose contraceptive method was barrier (condoms), or they were in menopause had the highest levels of post-traumatic stress and poor quality of life. Gynecological complications were three times more often in women with PTSD. Women had a desire to build a military career and at the same time a desire to become a mother. As a result, this splitting leads to failure in both areas and is often accompanied by psychosomatic problems, such as the inability to get pregnant.
The response to stress due to psychological trauma is gender-specific, women are at greater risk of mental health issues. Understanding the gender specific characteristics of a stress response leads to targeted and more effective treatment of PTSD. Future studies should pay particular attention to the hormonal status of women. Research of possible PTSD predictors and effective early intervention strategies right after exposure to trauma is one of the key goals of psychiatry and medical psychology nowadays.
Протягом останніх років, як Україна, так і країни Європи, пережили різке збільшення кількості травматичних подій. Серед них: масові вбивства, війни, громадянські війни, природні та техногенні катастрофи, терористичні акти, взяття у полон, сексуальне насильство, тяжкі захворювання. Також в житті людей присутні раптові та неочікувані соціальні зміни - численні людські втрати, вимушене переселення. Все це асоціюється з підвищеним ризиком виникнення психічних розладів, пов’язаних з дією стресу, та стає особливо актуальним у зв’язку з багаторічним продовженням військових дій на сході нашої держави. Ці передумови специфічно та по особливому впливають на перебіг та клінічну картину посттравматичного стресового розладу (ПТСР) в Україні, викликаючи окрім класичної картини психічного порушення, якщо мова іде про стрес-асоційовані розлади, почуття розгубленості й нерозуміння у зв'язку з невизначеними термінологічними, практичними та ідеологічними діями - «гібридна війна», «торгівля з агресором», «колишні братські народи», «контрабанда в зоні війни» та інше [
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є комплексним станом, який впливає на соматичний, когнітивний, афективний та поведінковий компоненти психологічної травми. Поширеність ПТСР протягом життя коливається в межах від 6,1 до 9,2 відсотка серед дорослого населення США та Канади [
Фаза менструального циклу та вживання оральних контрацептивів (ОК) також мають вагомий вплив на інтенсивність психологічної реакції у відповідь на гострий стрес у здорових жінок опосередковано через гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову (ГГН) вісь [
ПТСР характеризується наявністю чотирьох основних, та в той самий час, взаємозалежних груп симптомів: повторне переживання травматичних спогадів, активне уникання зовнішніх чи внутрішніх нагадувань про травматичну подію, зміни у когнітивній та емоційній сферах, симптоми надмірного збудження (роздратованість, спалахи гніву, саморуйнівна поведінка, порушення сну), що тривають більше ніж один місяць після травматичної події [
Виявити клінічно значущі відмінності у гендерних постстресових реакціях та оцінити вплив хронічного та гострого стресу внаслідок перебування в зоні бойових дій на психічний та психосоматичний стан військовослужбовців.
В період з 2015 по 2018 рік співробітниками кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії НМУ імені О.О. Богомольця та відділення ендокринної гінекології ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України", що відвідували зону активних бойових дій на сході України, було проведено анкетування військовослужбовців щодо визначення гендерних аспектів постстресових реакцій. В даній статті представлені результати дослідження, що складалось з двох етапів, на першому етапі проводився порівняльний аналіз даних анкет щодо постстресових реакцій, отримані як від жінок, так і чоловіків. Другий етап дослідження проводився лише серед жінок, проте включав дані отримані від роботи мультидисциплінарної команди дослідників, (лікаря психіатра і лікаря гінеколога), що дозволило дослідити психосоматичний аспект впливу бойового стресу на репродуктивну сферу жінки.
За допомогою анкетування було обстежено військовослужбовців (чоловіки та жінки) в зоні активних бойових дій (n = 47). Середній вік респондентів становив 33 ± 8.3 років, серед опитаних дещо переважали чоловіки (64%), з середньою тривалістю перебування на службі в зоні активних бойових дій 11,5 місяців (min - 1, max - 46). Окрім збору демографічних та анкетних даних (вік, сімейний стан, релігійність, індекс маси тіла), в анкету увійшли наступні самоопитувальники[
Перелік симптомів ПТСР (PTSD Checklist DSM-5, PСL-5), адаптований для української популяції на кафедрі медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії НМУ імені О.О. Богомольця (переклад та адаптація Хаустова О.О., Трачук Л.Є., Безшейко В.Г.);
Шкала депресії, тривоги та стресу (Depression Anxiety Stress Scale, DASS 21);
Тест оцінки вживання алкоголю (Alcohol screening questionnaire, AUDIT);
Скринінговий опитувальник обсесивно-компульсивного розладу (NICE Guideline for OCD screening);
Опитувальник агресивності А. Басса, Д. Даркі (Buss-Durkee hostility Іnventory, BDHI);
Торонтська шкала алекситимії (Toronto alexythimia scale, TAS-20);
Опитувальник оцінки якості життя (SF-36 Health survey);
Шкала оцінки якості життя, Чабан О.С. (Chaban quality of life scale, CQLS).
За Торонтською шкалою алекситимії (TAS-20) середнє значення у вибірці становило 59,5±9,8 б., (min - 41 б., max - 78 б.). Статистичний аналіз даних виявив достовірне розходження між показниками алекситимії у чоловіків та жінок, у чоловіків значення за шкалою TAS-20 значимо вище (р≤0,05) в порівнянні жінками (63±18.4 б. vs 56±15 б.). Також серед жінок не було виявлено респонденток з клінічно вираженою алекситимією, а до групи ризику ввійшло лише 15%, тоді як серед чоловіків в групу ризику увійшли 55% респондентів і в 16% виявлена алекситимія.
Статистичний аналіз порівняння отриманих даних виявив що у жінок достовірно нижчий рівень емоційного благополуччя та енергії (p≥0.05) (SF-36), фізичної агресії (BDHI), а вживання алкоголю нижче більш ніж в 3 рази (p≥0.001), (
Показники | Чоловіки M±SD | Жінки M±SD |
---|---|---|
Емоційне благополуччя (SF-36) | 74.6±16 | 60±23* |
Енергія/Втома (SF-36) | 72.8±15.7 | 57±24* |
Фізична агресія (BDHI) | 6.75±1.7 | 4.5±2** |
Вживання алкоголю (AUDIT) | 8.2±5.1 | 2.5±2.6 ** |
Звертає на себе увагу загальна тенденція для чоловіків - підвищений рівень почуття провини, фізичної агресії (BDHI), частоти й кількості вживання алкоголю (AUDIT), поява під час перебування на службі обсесивно-компульсивних симптомів (перфекціонізм, прагнення впорядковувати, перевіряти, наявність нав'язливих думок); за шкалою PCL-5 поширеність ПТСР склала 20%, меншою мірою серед тих, хто відніс себе до категорії віруючих (релігійних), у порівнянні з не віруючими.
Серед жінок простежувалося підвищення рівня образи, індексу ворожості (BDHI), тривоги, депресії та вираженості стресу (DASS 21), індексу маси тіла; за шкалою PCL-5 поширеність ПТСР склала 23,5%, меншою мірою серед тих, хто перебував у шлюбі. Спільним для чоловіків та жінок було зниження рівня емоційного благополуччя та психологічного компонента якості життя (SF-36), (
За шкалою якості життя (Чабан О.С.) середнє значення показника біологічної гедонії на вибірці в цілому склало 30,1±10,2 балів, соціальна гедонія - 31,7±9,3 бала, а середній рівень якості життя - 61,6±17,7 бала зі 100 можливих. Була виявлена достовірна гендерна відмінність між показниками соціальної гедонії. Серед жінок оцінка соціальної гедонії вище ніж у чоловіків (33,8±19,3 vs 19,5±6,1; р ≤ 0,001).
54 жінки, що взяли участь у дослідженні, на момент обстеження перебували на службі в зоні активних бойових дій та були обстежені гінекологом та психіатром (д.мед.н., с.н.с. Бурлака О.В., д.мед.н., проф. Чабан О.С.). Окрім збору демографічних даних (вік, професія, сімейний стан, чи мають дітей), даних гінекологічного анамнезу та огляду, також проводилась оцінка вираженості симптомів посттравматичного стресу за допомогою само-опитувальника “Перелік симптомів ПТСР” (Posttraumatic stress disorder checklist for DSM-5, PCL-5), [
Середній вік жінок у вибірці склав 33,4±8 років, (min - 19 років, max - 51 рік), половина опитаних виконували військову службу, тривалістю на момент опитування переважно від року до двох (46,3%). За сімейним статусом переважали одружені жінки (48,1%), що мають одну (37%) або дві (33,3%) дитини. Більш детально демографічні дані представлені у
Показник | % |
---|---|
Професія: | |
військовослужбовці | 51% |
медичні працівники | 42% |
допоміжні професії | 7% |
Строк служби: | |
Менше ніж 1 рік | 14,8% |
1-2 роки | 46,3% |
2-3 роки | 24,1% |
3-4 роки | 7,4% |
Понад 4 роки | 5,6% |
Сімейний статус: | |
одружені | 48,1% |
у стосунках | 18,5% |
розлучені | 20,4% |
самітні | 11,1% |
овдовілі | 1,9% |
Діти: | |
немає | 22,2% |
одна дитина | 37% |
дві дитини | 33,3% |
три дитини | 7,5% |
На момент обстеження планували вагітність 18,5% жінок, переважно ті, хто одружені чи у стосунках. Третина жінок (35%) не використовували засоби контрацепції, 20,3% - використовували презервативи; 18,5% - перерваний статевий акт; оральні контрацептиви (ОК) - 5,6%; внутрішньоматкову спіраль мали 5,6%; перев’язку маткових труб - 3,7%; хірургічну менопаузу - 1,9% та приймали гормональні препарати - 1,9%.
За шкалою PCL-5 у 25,9% (n=14) жінок був встановлений посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) із середнім балом 46,4±11,8, (p=0,002). За професією серед медиків 4 жінки (28,6%) мали ПТСР, серед військових 7 жінок (50%). Якість життя (CQLS) жінки з ПТСР оцінили у 48±17,3 бали, що є статистично значимо нижче (р=0,005) ніж в жінок без ПТСР. Дуже низьку якість життя мають 71,4% жінок, 14,3% оцінили свою якість життя як середню, та 14,3% - як високу. Жінки з низькою якістю життя, серед факторів що вплинули на таку оцінку, відзначили незадоволення любовними стосунками, сексуальною активністю; проведенням вільного часу; соціальною активністю, настроєм, фізичним станом та роботою, що статистично значимо нижче ніж в групі жінок без ПТСР.
В жінок без ПТСР середній бал за шкалою якості життя склав 66,8±19,6; 35% оцінили якість життя як дуже низьку, 15% як низьку, 10% як середню, і по 20% в категорії висока та дуже висока якість життя. Жінки без ПТСР мали середній бал за шкалою PCL-5 – 9,5±6,8. Наведені дані зазначені в
Показники за шкалою PCL-5 | Жінки з ПТСР (M±SD) | Жінки без ПТСР (M±SD) |
---|---|---|
Загальний бал | 46,4±11,8** | 9,5±6,8 |
Кластер B (сума балів) | 10,8±4,1** | 2,7±2,5 |
Кластер C (сума балів) | 4,6±1,6** | 1±1 |
Кластер D (сума балів) | 16,3±4,5** | 2,3±2 |
Кластер E (сума балів) | 14,1±4,6** | 3,5±2,6 |
Відповідають критеріям діагнозу ПТСР (за кластерним підрахунком), n, % | (14), 25,9% | |
Відповідають критеріям діагнозу ПТСР (за підрахунком по сумі балів), (n), % | (13), 24% | |
Показники за шкалою CQLS | ||
Фізичний стан | 4,9±2,3 | 6,6±2,8* |
Настрій | 5±2,5 | 7,1±2,1** |
Вільний час | 3,5±2,9 | 6,3±2,7** |
Любов, секс | 2,9±2,5 | 5,3±3,3** |
Повсякденна активність | 4,8±3,3 | 6,1±2,8 |
Соціальна активність | 5,5±2,9 | 7,7±2,4** |
Фінанси | 6,2±1,6 | 7,5±2,2 |
Робота, навчання | 4,5±1,9 | 6,2±2,9* |
Проживання | 4,9±3,1 | 6,4±2,6 |
Задоволення від життя | 6,2±2,6 | 7,9±2,2* |
Загальний бал | 48±17,3 | 66,8±19,5** |
В жінок з ПТСР аналіз показників за шкалами PCL-5 та СQOL виявив кореляційний зв’язок між кластером B (симптоми інтрузій, нічних кошмарів, флеш-беків) та кластером E (надмірна реактивність) (r=0,68, p=0,008). Чим більше симптомів інтрузії (кластер B) тим гірше оцінка власного фізичного стану (r=-0,63, p=0,01). А симптоми кластеру C (симптоми уникання) корелювали з симптомами кластеру D (негативні думки та емоції) (r=0,731, p=0,003), чим вище симптоми уникання (кластер С) тим нижча оцінка рівня якості життя (r=-0,552, p=0,04) та оцінка свого настрою (r=-0,539, p=0,04). Низька оцінка власного настрою прямо корелювала зі зниженою щоденною активністю (r=0,785, p=0,001), незадоволенням від життя (r=0,733, p = 0,003), та низькою соціальною активністю (r=0,555, p=0,03).
Виявлена пряма кореляція незадоволеності сексом та любов’ю, сімейним станом та наявністю ПТСР (р=0,001) - заміжні жінки з ПТСР оцінювали задоволеність від сексу та любовними стосунками в 1 бал з 10 тоді як заміжні жінки без ПТСР ставили оцінку 6. Симптоми ПТСР значно погіршують сімейне функціонування, жінки не знаходять розуміння у своїх партнерів, що призводить до погіршення стосунків.
Вік жінок з ПТСР обернено корелював з оцінкою якості життя (р=0,04), та задоволенням від роботи (р=0,04), чим старші жінки тим нижча якість життя та задоволеність роботою, чого не простежувалось серед жінок, що не мали ПТСР.
Жінки які використовували ОК та гормональні препарати мали найнижчі бали за шкалою PCL-5 (M±SD=9±7) та найвищі за шкалою якості життя (M±SD=70,6±6,6), серед них не було тих, хто б мав ПТСР. Тоді як ті, що застосовували презервативи, не запобігали вагітності чи перебували в менопаузі, мали вищі рівні посттравматичного стресу та дещо нижчу якість життя.
Планування вагітності корелювало обернено із задоволенням від роботи (r=-0,968, p=0,032). Цікаво, що жінки що планують вагітність, не дивлячись на симптоми ПТСР, були більш задоволені (6 балів) роботою ніж ті, що не планують (2 бали), тоді як в жінок без ПТСР задоволеність роботою оцінювали також в 6 балів.
Із загальної вибірки 50% жінок, що перебували на першому році служби в зоні бойових дій планували вагітність, наступала вагітність на першому чи другому році перебування. Безпліддя діагностувалось і на першому, і на другому, і на третьому роках, а от в жінок, що перебували в зоні бойових дій менше ніж рік спостерігалась тенденція до гіперпрогестеронемія.
Серед респонденток, що не мали ПТСР лише 7,5% мали гінекологічні ускладнення. Серед тих, що мали ПТСР цей відсоток зріс в 3 рази (21,4%), (аменорея, спричинена перериванням вагітності, неплідність та гіперпрогестеронемія).
Пацієнтки, що мали гінекологічні ускладнення без ПТСР мали більше балів за шкалою PCL-5 (14,7±3), (p=0,05); та нижче оцінили рівень життя (CQLQ – 57,3±7,6) ніж ті, що не мали гінекологічних ускладнень та ПТСР (PCL-5 9,1±6,8, CQLS 67,6±20). Серед жінок з ПТСР з та без гінекологічних ускладнень такої закономірності не було (PCL-5 M:43±7 vs 47±13, CQLS M: 51,6±11,6 vs 47±19).
Серед обстежених було три вагітних жінки (5,5%). Дві з них знаходились на першому триместрі вагітності (3-4 тиждень), саме вони були схильні до оцінки якості життя як дуже доброї або доброї, всупереч наявній постстресовій симптоматиці. А жінка, що перебувала на 16 тижні вагітності оцінила симптоми ПТСР у максимально можливий спосіб (80 б.), якість життя як дуже низьку. Мала вибірка не дає нам можливості робити з цих даних будь-які висновки, але на це слід звернути увагу у майбутніх дослідженнях, оскільки гормональний статус жінки має значний ефект на автономну нервову систему, а отже і на інтенсивність реакцію на стрес та прогноз майбутнього психічного стану.
Епідеміологічні дослідження ПТСР постійно вказують на те, що реакція чоловіків та жінок на гострий стрес суттєво відрізняється - жінки мають більший ризик виникнення ПТСР [
Існує безліч факторів, якими обумовлені вищезазначені відмінності. Більша активація стовбура мозку до загрозливих подразників може сприяти більшій поширеності ПТСР у жінок [
Загалом, жінки трохи рідше зазнають життєвих травматичних подій, ніж чоловіки. Однак, жінки піддаються більшому ризику виникнення ПТСР після впливу травматичної події, оскільки жінки та чоловіки часто зазнають травми різного типу [
Додатковим фактором ризику виникнення ПТСР є участь у збройному конфлікті. В нашому дослідженні було проведено анкетування військовослужбовців, які перебувають в зоні активних бойових дій на сході України, з метою порівняльного аналізу гендерних аспектів постстресових реакцій. Загалом поширеність ПТСР у жінок була дещо більшою (23,5-25,9%), ніж у чоловіків (20%). Проте наведені дані стосуються періоду перебування під дією стресу, поширеність даної психопатології може змінюватись з плином часу від моменту демобілізації. Департамент у справах ветеранів США повідомляє, що серед ветеринарів у В'єтнамі у 30,9% чоловіків та 26,9% жінок був діагностований ПТСР протягом життя після повернення з війни. Літературні дані свідчать про те, що особи, які зазнали дії бойового стресу мали більш важкі посттравматичні симптоми, мали гірші результати лікування ПТСР, і всупереч очікуванням, мали менше бажання звертатись за допомогою під час виконання службового обов’язку [
Як і інші цивільні особи в зоні конфлікту, наші військовослужбовці стають як мішенню так і жертвами терору. З одного боку, військові є захисниками від агресії, коли сам об'єкт чи територія, що охороняється, стає ціллю військової атаки. З іншого боку, вони перші реагують і надають допомогу жертвам обстрілів - своїм побратимам, що часто викликає формування чисельних травматичних спогадів. З психологічної точки зору, військовослужбовці в зоні бойових дій переживають безпорадність і жах, почуття провини й сорому за нездатність запобігти терористичній атаці, що стає важким тягарем для психіки [
Як зазначив Карл Ясперс: “Тілесне «Я» - це область найменшого опору”. Відповідно, переживання почуття провини без конструктивної переробки або амортизації та артикуляції - «відіграються» на соматичному рівні» (
В ході дослідження було виявлено наступні гендерспецифічні відмінності, характерні для чоловіків: спостерігався підвищений рівень почуття провини та фізичної агресії, більшою була частота й кількість вживання алкоголю, що демонструє домінування психологічного механізму захисту «відреагування через поведінку». Прикладом відреагування є також поява під час перебування на службі обсесивно-компульсивної поведінки (перфекціонізм, прагнення все впорядковувати, перевіряти). Наявність нав'язливих думок, що у поєднанні з алекситимією, яка була значно більш поширеною серед чоловіків, у поєднанні з вищезгаданою поведінкою фіксує чоловіків у таких проявах. Відмінними характеристиками жінок були: підвищений рівень образи, індексу ворожості, тривоги, депресії та вираженості стресу, підвищення індексу маси тіла. Спостерігався нижчий рівень емоційного благополуччя та енергії, фізичної агресії, вживання алкоголю у порівнянні з чоловіками. Стрес позначається в жінок як на психічному так і соматичному рівнях. Спільною характеристикою обох статей було зниження рівня емоційного благополуччя та психологічного компонента якості життя.
Під час другого етапу, метою якого було дослідити психосоматичний вплив бойового стресу на репродуктивну функцію жінки, було виявлено, що у майже третини жінок (25,9%) наявний ПТСР, причому їх рівень якості життя був нижчим, проти жінок без ПТСР. Заміжні жінки з ПТСР мали нижчу задоволеність сексом і любов’ю на відміну від заміжніх жінок без ПТСР, що може вказувати на погіршення взаємин в межах сім’ї під впливом порушення психічного стану. Був виявлений зв’язок між віком та якістю життя й задоволеністю роботою - нижчі показники якості життя та задоволеністю роботою мали жінки старшого віку. Тож зниження якості життя у жінок-військовослужбовців в більшій мірі пов’язано з біологічною ангедонією (секс, умови життя, фізичний стан), тоді як соціальна гедонія була вищою; а чоловіки страждають від соціальної ангедонії - дефіцит самореалізації на роботі або в суспільстві. Проте, подібні гендерні відмінності не можуть бути повністю пояснені лише видом пережитої травматичної події.
Важливою знахідкою було те, що жінки, які планували вагітність (50% жінок перебувають в зоні бойових дій тривалістю до 2 років планують вагітність; у 5,5% вагітність була підтверджена оглядом гінеколога) мали більшу задоволеність роботою, у порівнянні з тими, які не планували вагітніти. Гінекологічні ускладнення втричі частіше спостерігались у жінок з ПТСР, ніж у жінок без ПТСР. Тенденція до гіперпрогестеронемії спостерігалась серед жінок, які перебували менше року в зоні бойових дій. У жінок виявлено високий рівень психологічного розщеплення, з одного боку це бажання побудувати військову кар'єру (домінування над своїми кривдниками), з іншого боку вони шукають самореалізації в ролі жінки, мріють завести сім'ю, народити дітей. В результаті таке розщеплення призводить до невдачі в обох сферах реалізації та часто супроводжується психосоматичними проблемами, такими як неможливість завагітніти.
Окремо в дослідженні проводився аналіз методу контрацепції, який використовувався респондентками. Найвищий рівень якості життя мали жінки, які використовували ОК та гормональні препарати, варто відмітити, що в цієї категорії жінок ПТСР був відсутній. Найвищі рівні посттравматичного стресу та нижчу якість життя мали жінки, методом контрацепції яких був бар’єрний (презервативи), або вони перебували в менопаузі. Гормональний статус жінки істотно впливає на стрес-реакцію. Літературні дані щодо рівня кортизолу у тих, хто використовує ОК після впливу гострого стресу, є неоднозначними. В одному з досліджень, науковці припустили, що ОК знижують рівень кортизолу у слині (естроген підвищує рівень кортикостероїд-зв‘язуючих глобулінів) і, таким чином, знижують вплив стресу на автономну нервову систему в разі дії хронічного стресу [
Загалом, кортизол першочергово пов’язують із суттєвим погіршенням запам’ятовування (відновлення, відтворення спогадів). Було виявлено, що в обох групах жінок, що мають природний менструальний цикл (не приймають ОК) кортизол призвів до суттєвого погіршення запам’ятовування. У той час як у жінок, що приймали ОК, достовірно не було знайдено такого впливу [
На сьогодні відомо, що основна причина симптомів ПТСР це травматичні спогади, що людина переживає у теперішньому часі, коли стрес-фактор вже не діє. Під дією тригерів, «гарячі» спогади про травматичну подію, можуть мимоволі виринати з пам’яті, пробуджуючи собою візуальні образи, звуки та запахи травматичних подій, що й формує уникаючу поведінку. Таким чином інтрузивні симптоми ПТСР змушують переживати надмірні емоційні реакції, концентрують на себе всю увагу та змушують індивіда переривати свою діяльність в цей момент [
Фаза менструального циклу, в якій знаходиться жінка під час травматичної події, статеві гормони, зокрема стероїдні гормони яєчників, мають велике значення в опрацюванні травматичних спогадів. Одне з досліджень показало, що у жінок, швидше за все, виникнуть флешбеки, якщо вони були в лютеїновій фазі під час травми. Підвищене вивільнення глюкокортикоїдів, пов’язане з лютеїновою фазою менструального циклу, може сприяти закріпленню пам'яті про травматичну подію [
Існують дані, які дозволяють припустити, що естроген може грати захисну роль в регуляції тривоги. Низький вміст естрогену може бути пов'язаний з підвищеним ризиком виникнення тривожних розладів через нерегульовані реакції страху [
Проте й не слід забувати, в останніх дослідженнях спостерігається збільшення поширення суїцидальних думок та суїцидальних спроб у жінок, що користуються ОК у порівнянні з не споживачами. На це також може впливати наявність діагнозу депресії в анамнезі. Через особливості дизайну та проведення дослідження його можна трактувати двома різними способами. По-перше, вживання ОК може спричинити пізніше самогубство, по-друге, жінки зі скомпрометованим психічним статусом частіше використовують ОК. У будь-якому випадку призначення ОК потребує більшої обережності при наявності коморбідних порушень з боку психічного здоров’я, і для користувачів ОК може знадобитися більш комплексний підхід в питаннях охорони психічного здоров’я [
В цілому, якість життя жінок з ПТСР є низькою в усіх сферах функціонування - любовні/сімейні стосунки, професійне життя, здоров’я (фізичне і психічне), хобі та соціальна активність. Психологічне благополуччя матері є значним фактором впливу на якість життя сім’ї загалом та психологічний комфорт дитини зокрема. Ризик виникнення психічної патології у дитини є більшим, якщо у матері діагностований ПТСР. Стан психічного здоров'я матері залишається вирішальним фактором виникнення поведінкових проблем у дітей. У 7-річному дослідженні (n = 300 матерів і 300 дітей) McFarlane і колеги виявили, що у матерів, які страждають депресією і тривогою діти мали подібні проблеми в 7 разів частіше, а у матерів з агресією і ворожістю в 4,5 рази частіше діти мали схожі проблеми з зовнішніми поведінковими проявами. Ба більше, діти матерів з ПТСР піддаються більшому ризику затримки розвитку і виникнення поведінкових порушень [
Виявлення матерів з найбільшим ризиком розвитку ПТСР, і проведення ранніх втручань може знизити ймовірність того, що їхні діти зіткнуться з психічними та поведінковими проблемами протягом життя.
Було виділено певні предиктори для прогнозування ризику ПТСР у матерів[
травми в дитинстві;
відсутність емоційної підтримки;
порушення опанування стресу і адаптації після стресових життєвих подій;
загальна кількість симптомів ПТСР після травми;
Ранні діагностичні та лікувальні втручання можуть знизити поширеність ПТСР серед тих, хто зазнав психічної травматизації. Велике значення мають генетичні та епігенетичні фактори схильності, ранній дитячий досвід перитравматичного дистресу та до певних патогенних механізмів, що діють під час травми та у віддалений період. Останні включають психологічні фактори (оцінка типу травми, середовище, в яке потрапляє людина) та ймовірні нейробіологічні механізми, що лежать в основі патогенезу ПТСР [
Превенція ПТСР, до того як цей діагноз встановлений, заслуговує окремої уваги. Через те, що інтрузивні спогади є одним з основних клінічних симптомів ПТСР, вони пов’язані з високим рівнем дистресу у постраждалого. Поняття про подвійні інтерференційні завдання та механізми повторної консолідації спогадів пропонують новий погляд на опрацювання нав’язливої травматичної пам’яті [
Реакція на стрес в результаті психічної травми гендер специфічна, жінки піддаються більшому ризику виникнення психопатології, вони переживають симптоми й витісненяють конфлікти на психосоматичний рівень, що в подальшому стає запитом та обєктом для роботи мультідіціплінарної команди. В ситуації проблем реалізації репродуктивних функцій пов’язаних з психоендокринними та психо-гінекологічними дисфункціями ще більше підсилює переживання та постстресове відреагування у жінок військовослужбовців. Розуміння гендерних особливостей реакції на стрес може призвести до більш цілеспрямованих та більш ефективних методів лікування та профілактики ПТСР. Адже, посттравматичний стрес через жінок впливає на всю родину, в тому числі дітей, і має довгострокові наслідки як на мікро, так і макро-соціальному рівні (трансгенераційна передача травми, можливі генетичні мутаційні проблеми, що потребує окремого вивчення). Майбутні дослідження, спрямовані на розуміння гендерних відмінностей в патогенезі ПТСР, повинні приділяти особливу увагу гормональному статусу жінки. Пошук можливих ранніх предикторів виникнення ПТСР та ефективних стратегій ранніх втручань одразу після дії психічної травми є одним з ключових аспектів сучасної психіатрії та медичної психології.
The author declare that no competing interests exist.