open access

Abstract

This publication is a fragment of work on the analysis of clinical and psychopathological features of somatoform abnormalities in patients with psychotic and non-psychotic disorders in order to substantiate ways of optimizing the diagnosis of somatoform disorders in patients with mental disorders of different genesis, taking into account the pathogenetic mechanisms of somatization and the development of complex medical and rehabilitation measures.

Актуальність

Соматоформні розлади виділяються серед інших захворювань своєю значущістю для особистості і витратами на медичне обслуговування за рахунок стомлюючої та довготривалої діагностики на шляху до психіатра. В той же час зосередженість уваги психіатрів на так званих важких психічних захворюваннях призводить до низької пріоритетності соматоформних розладів, коли помилково пов'язують тяжкість розладів з діагнозом, а не з рівнем потреб і обмеженням рівня життєдіяльності.

Мета

Обґрунтування шляхів оптимізації діагностики соматоформних порушень у хворих на психічні розлади з урахуванням патогенетичних механізмів соматизації та подальша розробка комплексних лікувально-реабілітаційних заходів.

Матеріали та методи

Клініко-психопатологічний, психодіагностичний (опитник вираженості психопатолоічної симптоматики SCL-90-R, шкала тривоги Спілберга, Торонтська шкала алексітімії), психометричний (шкала депресії Гамільтона, шкала тривоги Гамільтона, шкала CGI), нейропсихологічний (тест ТМТ).

Результати та їх обговорення

Взаємозвплив депресивної та тривожної симптоматики у структурі соматоформних розладів за сучасними класифікаціями МКХ-10 та DSM-5 є недостатньо вивченим та зрозумілим. Про коморбідну соматизовану симптоматику у критеріях діагностики депресивних розладів також згадки не має. Нами вивчено клінічні, психопатологічні, психологічні та типологічні особливостей соматоформних порушень у хворих із психічними розладами, дослідженно причини та механізми їх розвитку. Об'єктом нашого дослідження були 27 хворих з діагнозом соматизований розлад (F45.0) згідно з критеріями МКХ-10. Серед клінічних ознак виділено групи афективних, поведінкових, та когнітивних порушень. Задля дифференційованого анализу структури соматоформних порушень була використана модель, що запропонована В.М.Красновим (1998) з виділенням сенсорної, вегетативної, аффективної та идеаторної складової. За клінічними проявами хворі на соматизиваний розлад були розподілені на 4 варіанти: сенсорний (алгії, сенестлпатії та інше), вегетативний (вегетативні прояви у рамках соматичної тривоги), аффективний (багато симптомів депресії та тривоги) та ідеаторний (когнітивні та нав‘ язливі симптоми, іпохондричні включення). Клінічне спостереження і аналіз анамнестичних даних (не менше 2 років) дозволив виявити і описати маніфестний етап соматизации, який клінічно міг бути оцінений як соматоформна вегетативна дисфункція (F45.3) тривалістю менше 6 місяців, зверненням до лікарів соматичного профілю, множинними діагностичними заходами, прийомом соматотропних і нейротропних препаратів. Тому, що описані вище хворі раніше за допомогою до психіатра не зверталися, то у них зазначалося ускладнення симптоматики, збільшення кількості скарг з «залученням в патологічний процес» іншого органу або системи органів, що було розцінено нами як виникнення наступного етапу - етап розвитку соматизації тривалістю від 6 місяців до декількох років. Клінічний стан цих хворих, за даними анамнезу, можна було б оцінити як недиференційований соматоформний розлад (F45.1). У подальшому мало місце подальша ускладнення симтоматики, збільшення кількості скарг, розвиток поведінкових та когнітивних порушень, що й зумовило формування соматизованого розладу на момент спостереження. Метод, що пропонується є спробою уникнути діагностичної плутанини і створити діагностичну послідовність, яка відбивала б пріоритетні характеристики розладу задля побудови адекватної лікувальної стратегії.

Висновки

Таким чином, описані нами принципи дослідження хворих з соматизированними розладами дозволили припустити, виділити і описати етапи його розвитку для розробки, в подальшому, лікувально-реабілітаційних програм для хворих із соматоформними розладами. Своєчасна діагностика соматизованих розладів дозволить зменшити матеріальні витрати, що пов‘язані із зайвими діагностичними дослідженнями, в тому числі на допсихіатричному етапі, зменшити періоди втрати працездатності та сприяти соціальній адаптації хворих на соматоформні розлади.

References

  1. Dimsdale JE, Xin Y, Kleinman A, et al. Somatic presentation of mental disorders. Virginia: APA Arlington Publishing; 2009.
  2. World Health Organization. International Classification of Diseases 10th revision. Kyiv: Fact; 1999.
  3. Krasnov VN. Zakonomernosti dinamiki depressiy: klinicheskiye, patogeneticheskiye i terapevticheskiye aspekty. Moscow: SCPH RAMS; 1997.