Skip to main content Skip to main navigation menu Skip to site footer

open access

Treatment of anxiety-depressive disorders in patients with chronic pain

  • Daria Sapon Bogomolets National Medical University; Center of Psychotherapy, Psychiatry and Clinical Psychology "Sofia"

Downloads XML/PDF

Download data is not yet available.

Abstract

Background. The problem of the treatment of anxiety- depressive disorders in chronic pain is not solved, considering the significant somatization of psychopathological manifestations in dorsalgia and fibromyalgia; triggering and aggravating role of stress; lack of clear clinical recommendations for the management of patients with combined disease states.


Methods and materials. 164 patients with anxiety-depressive disorders and chronic pain were divided into study group (SG) of 81 persons with fibromyalgia (M79.0) and the comparison group (CG) of 83 persons with joint pain (M25.5) or dorsalgia (M54 .0-9). Both groups were randomized into four groups of therapy: SG-PF (psychopharmatherapy - 42 persons), the SG-PT (psychotherapy - 39 persons) CG-PF (psychopharmatherapy - 45 persons) and CG-PT (psychotherapy - 38 persons). Psychopharmatherapy held SSRIs, SNRI and pregabalin in standard dosages according to the instructions. Psychotherapeutic interventions involved the following methods: psyhoeducation, muscle relaxation by Jacobson, rational therapy, art therapy, elements of cognitive behavioral therapy. Evaluating the effectiveness of the treatment was carried out after 4 and 12 weeks with Hamilton anxiety and depression scales (HAM-A i HAM-D).


Results. After 4 weeks of treatment the most significant reduction in anxiety symptoms occurred psychopharmatherapy groups, namely (SG-PF HAM-A 15,1 ± 2,3; to CG-PF HAM-A 15,4 ± 2,2).
After 12 weeks, the most significant reduction in anxiety symptoms was in group SG-PA (HAM-A 8,2 ± 1,6), and the lowest one - in group SG-PF (HAM-A 9,7 ± 1,7). No one group has not achieved remission (HAM-A> 7). There was significant difference in reduction of HAM-A between the SG-PF and CG-PF in the short-term intervention (p = 0.008) and for the entire treatment period (p = 0.033). From the second month of therapy was significantly better dynamics of anxiety reduction in group SG-PT compared to CG-PT (p = 0.045), which influenced the end of treatment (p = 0.036)
After 4 weeks of treatment the most significant reduction of depressive symptoms was in group SG-PF (HAM-D 12,7 ± 2,1). In group SG after 12 weeks of treatment was the most significant reduction of depression: SG-PF HAM-D 3,1 ± 1,4; SG-PT - HAM-D 3,4 ± 1,6. In SG grour was credible proactive impact on the reduction of depression pharmacotherapy for the first 4 weeks of treatment (p = 0.048), similar to the reduction of anxiety. More intensive psychotherapy in effect on depression symptoms in group SG repeating pattern of anxiety symptoms has been between 4 to 12 week (p = 0.016).


Conclusions. In the short-term treatment of anxiety-depressive disorders in patients with chronic pain psychopharmatherapy was more effective, while long treatment - psychotherapy. This pattern was most stable in patients with fibromyalgia, with greater reduction of anxiety symptoms relative to comparison with the symptoms of depression. Patients with fibromyalgia were sensitive to both therapies. The combination of psychotherapy and psychopharmatherapy increases the overall efficiency of the treatment.

Актуальність

Проблема курації тривожно-депресивних розладів у пацієнтів з хронічним болем останніми роками є в фокусі уваги світової медичної наукової спільноти [ 1 , 2 , 3 , 4 ]. Взаємовплив психічних тривожно-депресивних порушень різного ступеню виразності, від феноменів до розладів, і хронічного болю описаний при травматичних, запальних і нейродегенеративних ураженнях опорно-рухового апарату і нервової системи [ 5 , 6 , 7 , 8 ]. З часом, під впливом широкого спектру етіопатогенетичних факторів, окремі психопатологічні симптоми мають тенденцію до загострення та резистентності, додатково хронізуючи складні хворобливі стані і погіршуючи якість життя [ 9 , 10 , 11 , 12 ].

Разом з тим, лишаються дискутабельними питання психосоматичних відносин в клінічних випадках, коли етіопатогенез хронічного болю є не до кінця зрозумілим, до яких відносяться дорсалгії і фіброміалгія. Так, з одного боку, при цих станах наголошують на провідній ролі психосоціальних чинників, що погіршують їх перебіг та сприяють хронізації процесу (стрес, зв'язок болю з повсякденною працею, уникаючі копінг-стратегії, катастрофізація болю, тривога, депресія, узалежнена поведінка) [ 13 , 14 , 15 , 16 ]. З іншого боку, на тлі уявлень про єдину нейроімуноендокринну систему контролю і реагування в організмі людини, йдеться про недостатнє вивчення морфо-функціональних аспектів саме хронічного болю [ 17 , 18 , 19 ].

Курація пацієнтів з дорсалгіями в Україні регламентована Наказом МОЗ № 487 від 17.08.2007 “Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Неврологія". Щодо ведення пацієнтів з фіброміалгією, діє Наказ МОЗ України від 25.04.2012 № 311 "Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі», що містить у собі Уніфікований клінічний протокол, розроблений на основі адаптованої клінічної настанови "Контроль болю" (2012) [ 20 , 21 ]. Втім, проблема діагностики і лікування тривожно-депресивних розладів при хронічному болю не є вирішеною, вважаючи на значну соматизацію психопатологічних проявів при дорсалгіях і фіброміалгії; тригерну і обтяжуючу роль стресу; відсутність чітких клінічних рекомендацій щодо курації пацієнтів з поєднаними хворобливими станами [ 22 , 23 , 24 , 25 , 26 , 27 ]. Враховуючи складні соціальні обставини в Україні протягом останніх років, ми можемо висловити припущення, що захворюваність на фіброміалгію і дорсалгію буде зростати, зумовлюючи актуальність спеціального вивчення психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з хронічним больовим синдромом.

Саме тому визначення оптимальної тактики терапії тривожно-депресивних розладів у пацієнтів з хронічним больовим синдромом внаслідок захворювань скелетно-м'язової системи та сполучної тканини на прикладі дорсалгії і фіброміалгії може сприятиме підвищенню ефективності лікування таких пацієнтів.

Методи і матеріали

За умови інформованої згоди, з дотриманням принципів біоетики та деонтології за період з 2011 по 2015 роки було проведено комплексне обстеження 218 пацієнтів, що перебували на лікуванні у відділенні відновлювальної нейрохірургії ДУ інституту Нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова з хронічним больовим синдромом внаслідок захворювань скелетно-м'язової системи та сполучної тканини (клас М за МКХ-10), і були проконсультовані психіатром з приводу наявності психічних порушень.

Критерії включення: Інформована згода на участь в дослідженні; вік 18-65 років; хронічний больовий синдром (ХБС) невизначеного генезу в межах рубрик класу М за МКХ-10 (M25.5 - біль в суглобі; M54.0-9 – дорсалгії; M79.0 – фіброміалгія); клінічно виражена тривога та/або депресія (HADS-A/HADS-D ≥11 балів); виразність хронічного болю за шкалою ВАШ ≥ 5 балів.

Критерії виключення: ХБС запального, травматичного і дегенеративного генезу в межах інших рубрик класу М за МКХ-10; психотичні стани, деменція, розлади особистості, психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання ПАР; клінічно значущі соматичні розлади; недотримання умов проведення дослідження.

За критеріями включення/виключення для визначення ефективності лікування було відібрано 164 особи, що склали клінічний матеріал дослідження та були розділені на основну групу (ОГ) з 81 особи з фіброміалгією (M79.0) та порівняльну групу (ПГ) зі 83 осіб, у яких ХБС був обумовлений болем в суглобах (M25.5) або дорсалгією (M54.0-9). Обидві групи були рандомізовані з урахуванням репрезентативності за віком, статтю і виразністю психопатологічної симптоматики на чотири групи терапії, а саме: ОГ-ПФ (психофармакотерапія - 42 особи), ОГ-ПТ (психотерапія – 39 осіб), ПГ-ПФ (психофармакотерапія – 45 осіб) та ПГ-ПТ (психотерапія – 38 осіб).

В якості психофармакотерапії в залежності від клінічної картини застосовувалися препарати групи СІЗЗС (сертралін, есциталопрам, пароксетин), групи ІЗЗСН (венлафаксин, дулоксетин) і прегабалін в стандартних дозуваннях відповідно до інструкцій. Психотерапевтичне втручання передбачало наступні методи: психоосвіта, м’язова релаксація за Джекобсоном, раціональна психотерапія, арт-терапія, елементи когнітивно-поведінкеової терапії.

Пацієнти усіх груп отримували терапію в межах дослідження на тлі стандартного лікування з приводу основного захворювання відповідно до Уніфікованих протоколів МОЗ стаціонарно з переходом в амбулаторну фазу. Оцінка ефективності терапії проводилась через 4 і 12 тижнів після початку лікування.

Результати дослідження

Аналіз динаміки тривоги в процесі лікування

На початку лікування середній бал за шкалою тривоги Гамільтона складав 28,6±3,4 балів в ОГ і 23,9±3,3 балів у ПГ. Через 4 тижні лікування найбільш значуща редукція симптомів тривоги відбулася в групах застосування психофармакотерапії, а саме: в ОГ-ПФ загальний бал за шкалою тривоги Гамільтона склав 15,1±2,3 балів; в ПГ-ПФ – 15,4±2,2 балів. В групах психотерапевтичного втручання також була позитивна динаміка, але меншого ступеню виразності: в ОГ-ПТ загальний бал за шкалою тривоги Гамільтона склав 20,8±2,8 балів; в ПГ-ПТ – 17,1±2,6 балів. Отже, в обох групах короткотривале лікування виявилося більш ефективним щодо симптомів тривоги при застосуванні психофармакотерапії ( рис. 1 ).

Через 12 тижнів лікування найбільш значуща редукція симптомів тривоги відбулася в групі застосування психотерапії ОГ-ПТ (8,2±1,6 балів), а найменша - в ОГ-ПФ, де загальний бал за шкалою тривоги Гамільтона склав 9,7±1,7 балів. В  ПГ результати тривалого лікування практично не відрізнялись: відповідно в ПГ-ПФ – 8,6±1,4 балів; . в ПГ-ПТ – 8,8±1,6 балів. Причому, в усіх групах залишився пограничний рівень тривоги без виходу в повну ремісію (HAM-A>7 балів).

Рисунок 1 Динаміка загального балу за шкалою тривоги Гамільтона HAM-A в основній і порівняльній групах за 4 і 12 тижнів лікування (n=164).

*ОГ-ПФ (психофармакотерапія - 42 особи), ОГ-ПТ (психотерапія – 39 осіб), ПГ-ПФ (психофармакотерапія – 45 осіб) та ПГ-ПТ (психотерапія – 38 осіб).

Аналіз динаміки депресії в процесі лікування

На початку лікування середній бал за шкалою депресії Гамільтона дорівнював 20,9±3,2 бали в ОГ і 23,3±3,4 в ПГ. Через 4 тижні лікування найбільш значуща редукція симптомів депресії відбулася в основній групі застосування психофармакотерапії, а саме: в ОГ-ПФ загальний бал за шкалою депресії Гамільтона склав 12,7±2,1 балів. Група ПГ-ПФ – 15,4±2,1 балів – за рівнем депресії була майже тотожною групі психотерапевтичного втручання ОГ-ПТ, де загальний бал за шкалою депресії Гамільтона склав 15,0±2,4 балів. Найменші зміни відбулися в групі ПГ-ПТ – 16,5±2,3 балів. Отже, короткотривале лікування виявилося найбільш ефективним щодо симптомів депресії при застосуванні психофармакотерапії у пацієнтів з фіброміалгією ( рис. 2 ).

Рисунок 2 Динаміка загального балу за шкалою депресії Гамільтона HAM-D в основній і порівняльній групах за 4 і 12 тижнів лікування (n=164).

*ОГ-ПФ (психофармакотерапія - 42 особи), ОГ-ПТ (психотерапія – 39 осіб), ПГ-ПФ (психофармакотерапія – 45 осіб) та ПГ-ПТ (психотерапія – 38 осіб).

Через 12 тижнів лікування найбільш значуща редукція симптомів депресії з виходом в ремісію відбулася в ОГ незалежно від типу терапії: загальний бал за шкалою депресії Гамільтона в ОГ-ПФ склав 3,1±1,4 балів; ОГ-ПТ – 3,4±1,6 балів. В ПГ-ПФ результати тривалого лікування також редукувалися до здорового стану – 6,2±1,2 балів. Тільки в групі в ПГ-ПТ залишився пограничний рівень депресії – 7,1±1,4 балів. Отже, пацієнти з фіброміалгією виявилися більш чутливими до тривалого лікування депресії незалежно від типу терапії.

Порівняльна ефективність психофармакотерапії і психотерапії у пацієнтів з хронічним болем

Щодо ефективності психофармакотерапії, нами були визначена достовірна різниця в редукції балів за шкалою тривоги Гамільтона HAM-A між ОГ-ПФ і ПГ-ПФ як при короткотривалому втручанні (р=0.008), так і за весь період лікування (р=0.033). Причому, в період з 4 по 12 тиждень не було виявлено різниці в ефективності фармакотерапії (р=0.126) ( табл. 1 ).

Таблиця 1 Порівняльна ефективність психофармакотерапії за HAM-A в основній і порівняльній групах за 4 і 12 тижнів лікування (n=164).
Показник Групи Середня різниця 95% Довірчий інтервал P
HAM-A, Скр.-4 тиж. ОГ ПФ 13,5 11,2-15,3 0.008*
ПГ ПФ 8,5 7,9-9,6
HAM-A, 4-12 тиж. ОГ ПФ 5,4 4,2-6,2 0.126
ПГ ПФ 6,8 5,8-8,1
HAM-A, Скр.-12 тиж. ОГ ПФ 18,9 17,1-20,1 0.033*
ПГ ПФ 15,3 13,7-16,8

*Міжгрупова різниця достовірна.

Відносно психотерапії, навпаки, за перші 4 тижні лікування не було виявлено достовірної різниці в редукції тривоги між ОГ-ПТ і ПГ-ПТ (р=0.478). Тільки починаючи з другого місяця психотерапії ми відмітили достовірно кращу динаміку редукції тривоги в ОГ-ПТ в порівнянні з ПГ-ПТ (р=0.045), що відобразилося і на кінцевому результаті (р=0.036) ( табл. 2 ).

Таблиця 2 Порівняльна ефективність психотерапії за HAM-A в основній і порівняльній групах за 4 і 12 тижнів лікування (n=164).
Показник Групи Середня різниця 95% Довірчий інтервал P
HAM-A, Скр.-4 тиж. ОГ ПТ 7,8 6,7-8,8 0.478
ПГ ПТ 6,8 5,6-8,2
HAM-A, 4-12 тиж. ОГ ПТ 12,6 11,1-13,4 0.045*
ПГ ПТ 8,3 7,2-9,4
HAM-A, Скр.-12 тиж. ОГ ПТ 20,4 18,3-22,2 0.036*
ПГ ПТ 15,1 13,6-16,8

*Міжгрупова різниця достовірна.

В ОГ, таким чином, ми відмітили випереджальний вплив фармакотерапії на редукцію тривоги за перші 4 тижні лікування (р=0.026) ( табл. 3 ).

Таблиця 3 Порівняльна ефективність психофармакотерапії і психотерапії за HAM-A в основній групі за 4 і 12 тижнів лікування (n=164)
Показник Групи Середня різниця 95% Довірчий інтервал P
HAM-A, Скр.-4 тиж. ОГ ПФ 13,5 11,2-15,3 0.026*
ОГ ПТ 7,8 6,7-8,8
HAM-A, 4-12 тиж. ОГ ПФ 5,4 4,2-6,2 0.008*
ОГ ПТ 12,6 11,1-13,4
HAM-A, Скр.-12 тиж. ОГ ПФ 18,9 17,1-20,1 0.363
ОГ ПТ 20,4 18,3-22,2

*Міжгрупова різниця достовірна.

Більш інтенсивний вплив психотерапії в ОГ щодо тривожних симптомів відбувся в період з 4 по 12 тиждень (p=0.008), але загальна ефективність обох типів втручання в ОГ не мала достовірної різниці при довготривалому лікуванні (р=0.363) ( табл. 3 ).

В ПГ нами не було виявлено достовірної різниці в ефективності психофармакотерапії і психотерапії тривожних симптомів за перші 4 тижні (р=0.328), за період з 4 по 12 тиждень (р=0.262) і за весь період лікування (р=0.652) ( табл. 4 ).

Таблиця 4 Порівняльна ефективність психофармакотерапії і психотерапії за HAM-A в порівняльній групі за 4 і 12 тижнів лікування (n=164)
Показник Групи Середня різниця 95% Довірчий інтервал P
HAM-A, Скр.-4 тиж. ПГ ПФ 8,5 7,9-9,6 0.328
ПГ ПТ 6,8 5,6-8,2
HAM-A, 4-12 тиж. ПГ ПФ 6,8 5,8-8,1 0.262
ПГ ПТ 8,3 7,2-9,4
HAM-A, Скр.-12 тиж. ПГ ПФ 15,3 13,7-16,8 0.652
ПГ ПТ 15,1 13,6-16,8

Ефективність психофармакотерапії по відношенню до симптомів депресії, на відміну від вищеописаних закономірностей щодо тривоги, за шкалою депресії Гамільтона HAM-D не мала достовірної різниці між групами ОГ-ПФ і ПГ-ПФ при короткотривалому 4-тижневому втручанні (р=0.456), такі ж показники були відмічені в період з 4 по 12 тиждень (р=0.621), а також і за весь період лікування (р=0.542) ( табл. 5 ).

Таблиця 5 Порівняльна ефективність психофармакотерапії за HAM-D в основній і порівняльній групах за 4 і 12 тижнів лікування (n=164).
Показник Групи Середня різниця 95% Довірчий інтервал P
HAM-D, Cкр.-4 тиж. ОГ ПФ 8,2 7,1-8,8 0.456
ПГ ПФ 7,9 6,7-8,6
HAM-D, 4-12 тиж. ОГ ПФ 9,6 8,4-10,2 0.621
ПГ ПФ 9,2 8,1-10,4
HAM-D, Скр.-12 тиж. ОГ ПФ 17,8 15,5-20,1 0.542
ПГ ПФ 17,1 15,2-19,2

Ефективність психотерапії по відношенню до симптомів депресії за шкалою депресії Гамільтона HAM-D також не мала достовірної різниці між групами ОГ-ПТ і ПГ-ПТ при короткотривалому 4-тижневому втручанні (р=0.346), в період з 4 по 12 тиждень (р=0.041) і за весь період лікування (р=0.442) ( табл. 6 ).

Таблиця 6 Порівняльна ефективність психотерапії за HAM-D в основній і порівняльній групах за 4 і 12 тижнів лікування (n=164).
Показник Групи Середня різниця 95% Довірчий інтервал P
HAM-D, Скр.-4 тиж. ОГ ПТ 5,9 4,8-7,2 0.346
ПГ ПТ 6,8 5,5-7,7
HAM-D, 4-12 тиж. ОГ ПТ 11,6 10,7-12,5 0.041*
ПГ ПТ 9,4 8,3-10,2
HAM-D, Скр.-12 тиж. ОГ ПТ 17,5 15,8-18,6 0.442
ПГ ПТ 16,2 15,1-17,3

*Міжгрупова різниця достовірна.

В ОГ ми відмітили достовірний випереджальний вплив фармакотерапії на редукцію депресії за перші 4 тижні лікування (р=0.048), що повторює раніше визначені нами тенденції щодо редукції тривоги (табл. 7).

Більш інтенсивний вплив психотерапії в ОГ на симптоми депресії, в свою чергу повторюючи закономірність щодо симптомів тривоги, був зафіксований в період з 4 по 12 тиждень (p=0.016).

Причому загальна ефективність щодо депресії обох типів терапевтичного втручання в ОГ також не мала достовірної різниці при довготривалому лікуванні (р=0.547) ( табл. 7 ).

Таблиця 7 Порівняльна ефективність психофармакотерапії і психотерапії за HAM-D в основній групі за 4 і 12 тижнів лікування (n=164).
Показник Групи Середня різниця 95% Довірчий інтервал P
HAM-D, Скр.-4 тиж. ОГ ПФ 8,2 7,1-8,8 0.048*
ОГ ПТ 5,9 4,8-7,0
HAM-D, 4-12 тиж. ОГ ПФ 9,6 8,4-10,2 0.016*
ОГ ПТ 11,6 10,7-12,5
HAM-D, Скр.-12 тиж. ОГ ПФ 17,8 15,5-20,1 0.547
ОГ ПТ 17,5 15,8-18,6

*Міжгрупова різниця достовірна.

В ПГ нами також не було виявлено достовірної різниці в ефективності психофармакотерапії і психотерапії щодо депресивних симптомів за 4 тижні (р=0.278), за період з 4 по 12 тиждень (р=0.424) і за весь період лікування (р=0.348) ( табл. 8 ).

Таблиця 8 Порівняльна ефективність психофармакотерапії і психотерапії за HAM-D в порівняльній групі за 4 і 12 тижнів лікування (n=164).
Показник Групи Середня різниця 95% Довірчий інтервал P
HAM-D, Скр.-4 тиж. ПГ ПФ 7,9 6,7-8,6 0.278
ПГ ПТ 6,8 5,5-7,7
HAM-D,4-12 тиж. ПГ ПФ 9,2 8,1-10,4 0.424
ПГ ПТ 9,4 8,3-10,2
HAM-D, Скр.-12 тиж. ПГ ПФ 17,1 15,2-19,2 0.348
ПГ ПТ 16,2 15,1-17,3

Висновки

При короткотривалому лікуванні більш ефективною виявилася психофармакотерапія, а при довготривалому – психотерапія. Ця закономірність виявилася найбільш сталою у пацієнтів з фіброміалгією, з більшою виразністю відносно симптомів тривоги в порівнянні з симптомами депресії. Отже, пацієнти з ОГ виявилися більш чутливими для обох видів терапії. В свою чергу, поєднання цих методів сприятиме збільшенню загальної ефективності терапії з відповідним покращанням якості життя.

References

  1. Effects of depression and anxiety on quality of life of patients with rheumatoid arthritis, knee osteoarthritis and fibromyalgia syndrome Ozcetin A, Ataoglu S, Kocer E, Yazycy S, Yildiz O, Ataoglu A, Ycmeli  C. West Indian Medical Journal.2007;56(2):122-129. Publisher Full Text
  2. Pain, not chronic disease, is associated with the recurrence of depressive and anxiety disorders Gerrits MMJG, Oppen P, Leone SS, Marwijk HWJ, Horst HE, Penninx BW. BMC Psychiatry.2014;14(1):187. CrossRef Publisher Full Text
  3. Terapiya khronichnoho alhichnoho syndromu u patsiyentiv z nepsykhotychnymy depresyvnymy rozladamy i komorbidnoyu somatychnoyu patolohiyeyu Chaban OS, Khaustova OO. Ukrayins'kyy visnyk psykhonevrolohiyi.2010;18(1):67-72. Publisher Full Text
  4. Total Recovery: Breaking the Cycle of Chronic Pain and Depression Kaplan G, Beecher D. Rodale: Rodale Books; 2014.
  5. Contributions of mood, pain catastrophizing, and cold hyperalgesia in acute and chronic low back pain: a comparison with pain-free controls Hübscher M, Moloney N, Rebbeck T, Traeger A, Refshauge KM. The Clinical Journal of Pain.2014;30(10):886-893. CrossRef Publisher Full Text
  6. Neuropathic Pain Component in Musculoskeletal System Diseases: Review of the Literature and the Results of Own Researches (Part I) Povoroznyuk VV, Shinkarenko TY, Pryimych UI. Pain, Joints, Spine.2015;16:5-13. Publisher Full Text
  7. Psychological Aspects of Pain Disorders Sushma S, Kumar P. Delhi Psychiatry Journal.2014;17(2):237-242.
  8. Evaluation of a multicomponent programme for the management of musculoskeletal pain and depression in primary care: a cluster-randomised clinical trial (the DROP study) Aragonès E, Lopez-Cortacans G, Caballero A, Pinol JL, Sanchez-Rodriquez E, Rambla C, Tome-Pires C, Miro J. BMC Psychiatry.2016;16(1):69. CrossRef Publisher Full Text
  9. Bol'ovi syndromy spyny: deyaki psykhoemotsiyni aspekty i mozhlyvosti yikh korektsiyi Bozhenko NL. Mizhnarodnyy nevrolohichnyy zhurnal.2013;8:103-108. Publisher Full Text
  10. Otsinka depresyvnykh rozladiv ta yakosti zhyttya patsiyentiv iz zahostrennyam poperekovoho bol'ovoho syndromu Moskovko SP, Kostyuchenko AV, Tsybul's'ka VP. Biomedical and Biosocial Anthropology.2014;23:138-141.
  11. Quality of Life in Patients with Chronic Low Back Pain Romanenko VI. Trauma.2016;17(4):86-91. Publisher Full Text
  12. Yakist' zhyttya ta psykholohichni rozlady u khvorykh na revmatoyidnyy artryt: zv"yazok z fibromialhiyeyu Perebetyuk LS, Stanislavchuk MA. ScienceRise.2015;10(3):70-76. Publisher Full Text
  13. Nevropatychnyy bil': diahnostyka i likuvannya Sulik RV. Mizhnarodnyy nevrolohichnyy zhurnal.2013;4:91-97. Publisher Full Text
  14. When is pain related to emotional distress and daily functioning in fibromyalgia syndrome? The mediating roles of self-efficacy and sleep quality Miró E, Martinez MP, Sanchez AI, Prados G, Medina A. British Journal of Health Psychology.2011;16(4):799-814. CrossRef Publisher Full Text
  15. Anxiety, depression and alexithymia in fibromyalgia: are there any differences according to age? Puente CP, Furlong LV, Gallardo CE, Mendez MC, McKenney K. Journal of Women & Aging.2013;25(4):305-320. CrossRef Publisher Full Text
  16. Pain Anxiety Coons MJ. In:ed. NewYork: Springer; 2013.
  17. Suchasni pohlyady na rol' serotoninerhichnoyi systemy v rehulyatsiyi avtoimunnoho zapalennya, pertseptsiyi bolyu ta emotsiynoyi sfery (ohlyad literatury) Stanislavchuk MA, Protsyuk LO. Bukovyns'kyy medychnyy visnyk.2015;19(3):240-244. Publisher Full Text
  18. Chronic stress, cortisol dysfunction, and pain: a psychoneuroendocrine rationale for stress management in pain rehabilitation Hannibal KE, Bishop MD. Physical therapy.2014;94(12):1816-1825.
  19. Neyropsykholohiya bolyu Levada OA. Neyronews.2011;3:22-24.
  20. Kontrol' bolyu v onkolohiyi: Adaptovana klinichna nastanova, zasnovana na dokazakh Khobzey MK, Hubs'kyy YI, Lishchyshyna OM. Kyiv: MOZ Ukrayiny; 2011.
  21. Nakaz MOZ Ukrayiny # 311 vid 25.04.2012 «Pro zatverdzhennya ta provadzhennya medyko-tekhnolohichnykh dokumentiv zi standartyzatsiyi paliatyvnoyi medychnoyi dopomohy pry khronichnomu bol'ovomu syndromi» Ministerstvo okhorony zdorov"ya Ukrayiny. Kyiv: MOZ Ukrayiny; 2012. Publisher Full Text
  22. Tryvoha, depresiya i bil' Chaban OS. Zdorov"ya Ukrayiny.2012;3:22.
  23. Has bioscience reconciled mind and body? Davies C, Redmond C, Toole SO, Coughlan B. Journal of Clinical Nursing.2015;25:2713-2722. CrossRef Publisher Full Text
  24. Chronic Pain: Where the Body Meets the Brain Crofford LJ. Transactions of the American Clinical and Climatological Association.2015;126:167-183. PubMed Publisher Full Text
  25. Neuropathic pain: principles of diagnosis and treatment Gilron I, Baron R, Jensen T. Mayo Clinic Proceedings.2015;90(4):532-545. CrossRef Publisher Full Text
  26. Psychiatric and psychological perspectives on chronic pain Howe CQ, Robinson JP, Sullivan MD. Phys Med Rehabil Clin N Am.2016;26(2):153-180.
  27. Dysfunctional stress responses in chronic pain Woda A, Picard P, Dutheil F. Psychoneuroendocrinology.2016;71:127-135. CrossRef Publisher Full Text
How to Cite
SAPON, Daria. Treatment of anxiety-depressive disorders in patients with chronic pain. Psychosomatic Medicine and General Practice, [S.l.], v. 2, n. 2, p. e020231, june 2017. ISSN 2519-8572. Available at: <https://e-medjournal.com/index.php/psp/article/view/31>. Date accessed: 24 aug. 2017.

Article HTML Views

838