Phenomenological structure of mental disorders in combatants

Abstract

Background. Combat veterans represent a high-risk group for the development of stress-related mental disorders, including post-traumatic stress disorder, anxiety, and depressive conditions. The high comorbidity of symptoms contributes to a complex phenomenological structure of mental pathology, necessitating comprehensive investigation.

Methods. The study involved 410 combat veterans undergoing medical and psychological rehabilitation in specialized healthcare institutions. Clinical-psychopathological, psychometric, and statistical methods were applied. Mental state assessment included the Spielberger–Khanin Anxiety Scale, GAD-7, PHQ-9, Zung Self-Rating Depression Scale, PCL-5, SAN method (well-being–activity–mood), Schulte tables, and Luria’s “10 words” test.

Results. A high prevalence of anxiety (72.7%), depressive (58.8%), post-traumatic (45.4%), and asthenic (52.2%) symptoms was identified. Mean scores were: GAD-7 — 11.9 ± 4.2, PHQ-9 — 12.7 ± 4.5. A decrease in psychofunctional state was observed (SAN: well-being — 3.6 ± 0.9; activity — 3.3 ± 0.8; mood — 3.7 ± 0.7), along with reduced cognitive performance (Schulte tables — 53.2 ± 11.6 s; memory test — 6.1 ± 1.8 words). Significant correlations were found between anxiety and depression (r = 0.64; p < 0.01), as well as negative correlations with psychofunctional state (r = −0.48; p < 0.05).

Discussion. The findings indicate the predominance of anxiety-depressive symptomatology combined with post-traumatic manifestations, consistent with current concepts of combat stress psychopathology. Asthenic and cognitive impairments reflect reduced adaptive capacity and may result from prolonged psycho-emotional stress exposure.

Conclusions. Mental disorders in combat veterans are characterized by a complex, multidimensional phenomenological structure with dominant anxiety-depressive and post-traumatic syndromes. High symptom comorbidity and the presence of cognitive and asthenic impairments justify the need for a comprehensive approach to diagnosis and rehabilitation.

Keywords: mental disorders, mental disorders, combatants,PTSD, depression, anxiety, rehabilitation, psychocorrection

Вступ

Збройні конфлікти сучасності супроводжуються значним зростанням поширеності психічних розладів серед військовослужбовців та ветеранів, до прикладу, за даними міжнародних досліджень, поширеність ПТСР серед ветеранів бойових дій становить від 11% до 30%, а коморбідна депресія спостерігається приблизно у 50–70% випадків [5, 6]. Участь у бойових діях пов’язана з тривалим впливом екстремальних стресових факторів, переживанням загрози життю, втратами побратимів, фізичними пораненнями та соціальною дезадаптацією після повернення до мирного життя. У сукупності ці чинники створюють передумови для формування широкого спектра психічних порушень [9, 13].

Згідно з сучасними дослідженнями, найбільш поширеними психічними розладами серед учасників бойових дій є посттравматичний стресовий розлад, депресивні та тривожні розлади, а також різноманітні астенічні та когнітивні порушення [18, 20]. Важливою особливістю психічної патології у цієї категорії осіб є висока коморбідність симптомів, що формує складну синдромологічну структуру психічних порушень [8].

Феноменологічний підхід до дослідження психічних розладів дозволяє виявити характерні симптомокомплекси, визначити структуру психопатологічних проявів та встановити взаємозв’язки між різними компонентами психічного стану. Такий підхід є особливо важливим для розуміння клінічної гетерогенності психічних порушень у учасників бойових дій та для розробки ефективних програм психокорекції і психологічної реабілітації.

У сучасних умовах війни в Україні проблема психічного здоров’я військовослужбовців набуває особливої актуальності, що зумовлює необхідність системного наукового дослідження психопатологічних проявів бойового стресу.

Метою дослідження є вивчення феноменологічних особливостей психічних порушень у учасників бойових дій.

Матеріали та методи дослідження

Дослідження проводилося на базі двох спеціалізованих медичних установ України: комунального некомерційного підприємства «Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної ради»; державної установи «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області».

Зазначені заклади забезпечують надання комплексної медичної, психіатричної та реабілітаційної допомоги ветеранам війни, військовослужбовцям та працівникам силових структур, що створює оптимальні умови для дослідження психічних розладів, пов’язаних із бойовим досвідом.

Для проведення дослідження нозологічної та синдромологічної структури психічних розладів внаслідок бойових нами було взято для аналізу 410 респондентів, які дали добровільну інформовану згоду на участь у діагностичних процедурах.

Для вивчення психічного стану використовувалися такі методи: клініко-психопатологічний метод – клінічне інтерв’ювання та аналіз анамнестичних даних; психодіагностичні методики – шкала ситуативної та особистісної тривожності Спілбергера – Ханіна, опитувальник генералізованої тривоги GAD-7, шкала самооцінки депресії Зунге – Балашової, опитувальник PHQ-9, опитувальник PCL-5 для оцінки симптомів посттравматичного стресового розладу, методика САН (самопочуття–активність–настрій), таблиці Шульте, тест «10 слів» А. Р. Лурія.

Для обробки результатів застосовано математично-статистичні методи: кількісний, порівняльний, кореляційний та кластерний аналіз.

Результати дослідження

Аналіз психічного стану учасників бойових дій показав, що психопатологічна симптоматика має складну багатокомпонентну структуру.

Підвищений рівень ситуативної та особистісної тривожності спостерігався у більшості респондентів. Клінічно це проявлялося: внутрішнім напруженням, постійним очікуванням небезпеки, підвищеною настороженістю, порушеннями сну, труднощами у концентрації уваги.Такі симптоми є характерними для генералізованого тривожного розладу та посттравматичного стресового розладу.

У значної частини учасників бойових дій виявлено депресивну симптоматику, що проявлялася: зниженням настрою, втратою інтересу до діяльності, почуттям безнадії, емоційним виснаженням, зниженням життєвої активності. Депресивні симптоми часто поєднувалися з тривожними проявами та посттравматичними симптомами.

Посттравматичні прояви включали: нав’язливі спогади про травматичні події, нічні кошмари, уникнення нагадувань про бойові події, підвищену збудливість, гіперпильність. Ці симптоми формують ядро посттравматичного стресового розладу.

Багато респондентів демонстрували ознаки астенічного синдрому: швидку психічну виснажуваність, зниження працездатності, підвищену дратівливість, емоційну лабільність. Астенічні прояви часто супроводжували тривожно-депресивні розлади.

Учасники бойових дій також демонстрували когнітивні труднощі: зниження концентрації уваги, порушення пам’яті, сповільнення психічної діяльності, труднощі прийняття рішень. Ці прояви можуть бути пов’язані з хронічним стресом, посттравматичними переживаннями та емоційним виснаженням.

Проведений аналіз показав, що психічні розлади учасників бойових дій мають складну синдромологічну структуру, в якій домінують: тривожно-депресивні синдроми; посттравматичні стресові прояви; астенічні та когнітивні порушення.

Поширеність основних психічних симптомів

Аналіз первинного психодіагностичного обстеження показав високу поширеність тривожних, депресивних та посттравматичних проявів, що представлено у таблиці 1.

Table 1. Поширеність основних психічних симптомів у учасників бойових дій (n = 410)

Симптомокомплекс	Кількість осіб	%
Тривожний	298	72,7
Депресивний	241	58,8
Посттравматичний	186	45,4
Астенічний	214	52,2
Когнітивні порушення	167	40,7

Отримані результати свідчать про домінування тривожно-депресивної симптоматики, яка часто поєднується з посттравматичними проявами.

Аналіз рівня тривожності

Оцінка тривожності проводилася за допомогою шкали Спілбергера–Ханіна та опитувальника GAD-7, що представлено у таблиці 2.

Table 2. Рівень тривожності у учасників бойових дій

Показник	Mean ± SD
Ситуативна тривожність (STAI-S)	48,6 ± 9,4
Особистісна тривожність (STAI-T)	46,9 ± 8,7
GAD-7	11,9 ± 4,2

Високі значення за шкалами тривожності свідчать про виражений рівень тривожних переживань, характерних для постстресових психічних станів.

Депресивна симптоматика

Для оцінки депресивних проявів використовувалися шкала Зунге–Балашової та PHQ-9, що представлено у таблиці 3.

Table 3. Рівень депресивної симптоматики

Методика	Mean ± SD
Шкала Зунге–Балашової	52,4 ± 10,6
PHQ-9	12,7 ± 4,5

Встановлено, що середній показник PHQ-9 відповідає помірному рівню депресії.

Показники психофункціонального стану

Методика САН дозволила оцінити суб’єктивний психофункціональний стан респондентів, що представлено у таблиці 4.

Table 4. Показники психофункціонального стану (методика САН)

Показник	Mean ± SD
Самопочуття	3,6 ± 0,9
Активність	3,3 ± 0,8
Настрій	3,7 ± 0,7

Отримані результати свідчать про зниження загального психофункціонального ресурсу, що характерно для астенічних та депресивних станів.

Когнітивні показники

Когнітивні функції оцінювалися за таблицями Шульте та тестом пам’яті А. Лурія, що представлено у таблиці 5.

Table 5. Когнітивні показники у учасників бойових дій

Методика	Показник	Mean ± SD
Таблиці Шульте	середній час виконання	53,2 ± 11,6 сек
Тест «10 слів»	кількість відтворених слів	6,1 ± 1,8

Ці результати свідчать про зниження концентрації уваги та продуктивності пам’яті.

Кореляційний аналіз

Було проведено кореляційний аналіз між основними психометричними показниками, що представлено у таблиці 6.

Table 6. Кореляційні зв’язки між психічними показниками

Показники	r	p
Тривожність (GAD-7) – депресія (PHQ-9)	0,64	<0,01
Тривожність – самопочуття (САН)	−0,48	<0,05
Депресія – когнітивна продуктивність	−0,42	<0,05

Отримані результати свідчать, що зростання тривожності та депресії супроводжується зниженням психофункціонального ресурсу та когнітивної продуктивності.

Для типологізації феноменологічних профілів представляються результати кластеризації за ключовими показниками тривожності, депресії, посттравматичної симптоматики та психофункціонального стану. Кластерний аналіз методом k-means показав, що трьохкластерна модель є статистично оптимальною та клінічно інтерпретованою, що представлено у таблиці 7.

Table 7. Кластерний аналіз психічних профілів

Кластер	n	%	GAD-7, M±SD	PHQ-9, M±SD	PCL-5, M±SD	САН, M±SD	Шульте , сек , M±SD
I. Тривожно-депресивний	132	32,2	14,8 ± 3,1	15,2 ± 3,8	31,4 ± 8,2	3,2 ± 0,6	57,8 ± 9,4
II. Посттравматично-дисфоричний	158	38,5	12,6 ± 2,9	11,3 ± 3,2	39,8 ± 7,5	3,5 ± 0,7	55,4 ± 10,1
III. Астено-когнітивний	120	29,3	8,7 ± 2,6	10,1 ± 2,9	21,6 ± 6,4	2,9 ± 0,5	61,1 ± 8,7

Міжкластерні відмінності були статистично значущими: для GAD-7 F=96,4; p<0,001, для PHQ-9 F=78,1; p<0,001, для PCL-5 F=154,7; p<0,001, для показника САН F=41,6; p<0,001, для часу виконання таблиць Шульте F=18,9; p<0,001. Найчисельнішим виявився посттравматично-дисфоричний кластер, для якого характерне поєднання високого рівня PTSD-симптоматики з помірною тривожно-депресивною вираженістю

Інтерпретація кластерів:

• Кластер I – тривожно-депресивний профіль: високі значення GAD-7 і PHQ-9, емоційне напруження, виснаження, схильність до катастрофізації та зниження адаптаційних ресурсів.
• Кластер II – посттравматично-дисфоричний профіль: максимальні значення PCL-5, домінування повторного переживання, уникнення, гіперпильності та дисфоричного афекту.
• Кластер III – астено-когнітивний профіль: порівняно нижча тривожність і PTSD-симптоматика, але гірші показники САН і таблиць Шульте, що відображає астенізацію, когнітивну уповільненість і виснажуваність.

Рисунок 1 демонструє частоту провідних симптомокомплексів у вибірці, а рисунок 2 – кореляційну модель взаємозв’язків між основними психометричними показниками. Ці ілюстрації зручні для статті, оскільки дозволяють швидко показати рецензенту як структуру психопатології, так і її внутрішню взаємозалежність.

Figure 1. Частота основних психопатологічних проявів у вибірці учасників бойових дій.

Figure 2. Кореляційна модель взаємозв’язків між GAD-7, PHQ-9, PCL-5, САН і таблицями Шульте

Кластерний аналіз, проведений за показниками GAD-7, PHQ-9, PCL-5, САН і таблиць Шульте, дав змогу виокремити три типові психопатологічні профілі: тривожно-депресивний (n=132; 32,2%), посттравматично-дисфоричний (n=158; 38,5%) та астено-когнітивний (n=120; 29,3%). Перший кластер характеризувався найвищими показниками тривожності та депресії (GAD-7=14,8±3,1; PHQ-9=15,2±3,8), другий – максимальною вираженістю посттравматичних проявів (PCL-5=39,8±7,5), третій – нижчим рівнем емоційної симптоматики, але гіршими психофункціональними та когнітивними параметрами (САН=2,9±0,5; Шульте=61,1±8,7 с). Міжкластерні відмінності за всіма досліджуваними показниками були статистично значущими (p<0,001), що підтверджує клінічну гетерогенність психічних порушень у учасників бойових дій і доцільність стратифікованого підходу до психоедукаційних та психокорекційних втручань.

Таким чином, феноменологія психічних порушень у учасників бойових дій характеризується: домінуванням тривожно-депресивної симптоматики; високою поширеністю посттравматичних проявів; наявністю астенічних і когнітивних порушень; тісними взаємозв’язками між тривожністю, депресією та психофункціональним станом.
Отримані результати підтверджують полікомпонентний характер психічних порушень у учасників бойових дій та необхідність комплексного підходу до їх діагностики та лікування.

Встановлено, що значна частина респондентів характеризується високим рівнем ситуативної та особистісної тривожності, що пов’язано з тривалим перебуванням у умовах бойового стресу. Високі показники тривожності супроводжуються зниженням психофункціонального ресурсу, погіршенням концентрації уваги та когнітивної продуктивності.

Аналіз депресивної симптоматики показав наявність різних рівнів депресивних проявів — від легких до клінічно значущих. Депресія часто поєднувалася з симптомами ПТСР, що підтверджує коморбідний характер психічних порушень у учасників бойових дій.

Обговорення

Результати дослідження узгоджуються з сучасними уявленнями про психопатологію бойового стресу, згідно з якими тривожні та депресивні розлади є провідними компонентами посттравматичної симптоматики.

Отримані результати підтверджують, що психічні порушення у учасників бойових дій мають поліфакторну природу та характеризуються високою коморбідністю.

Феноменологічна структура психічних порушень формується під впливом бойового стресу, тривалого психоемоційного навантаження, травматичних переживань, соціальних труднощів адаптації після участі у бойових діях.Поєднання тривожних, депресивних та посттравматичних симптомів створює складну клінічну картину, що потребує комплексного підходу до діагностики та лікування.

Отримані результати підтверджують, що психічні порушення у учасників бойових дій мають складну багатокомпонентну структуру, у якій поєднуються тривожні, депресивні та посттравматичні симптоми. Подібні результати узгоджуються з даними міжнародних досліджень, які свідчать про високу коморбідність посттравматичного стресового розладу та депресії у військовослужбовців.

Зокрема, за даними низки клінічних досліджень, приблизно у 50–70 % ветеранів із посттравматичним стресовим розладом також виявляються симптоми депресії або генералізованої тривоги. Таке поєднання симптомів формує складні психопатологічні профілі, що можуть проявлятися емоційною дисрегуляцією, когнітивними труднощами та зниженням психофункціонального ресурсу.

Результати кластерного аналізу, проведеного у межах цього дослідження, дозволили виділити три типові психопатологічні профілі: тривожно-депресивний, посттравматично-дисфоричний та астено-когнітивний. Отримані кластери відображають клінічну гетерогенність психічних порушень у учасників бойових дій та узгоджуються з сучасними концепціями багатовимірної структури посттравматичної психопатології.

Висновки

1. Психічні порушення у учасників бойових дій характеризуються складною феноменологічною структурою з домінуванням тривожно-депресивних та посттравматичних синдромів.
2. У клінічній картині значну роль відіграють астенічні прояви та когнітивні порушення, що супроводжуються зниженням психофункціонального ресурсу.
3. Кластерний аналіз дозволив виокремити три психопатологічні профілі: тривожно-депресивний, посттравматично-дисфоричний та астено-когнітивний.
4. Отримані результати свідчать про необхідність диференційованих психоедукаційних та психокорекційних програм реабілітації військовослужбовців.